Україна може позбавити росію можливості експортувати зерно з окупованих територій

Обмеження судноплавства в Азовському морі можуть суттєво ускладнити вивезення зерна з тимчасово окупованих територій півдня України. На думку військово-політичного оглядача групи «Інформаційний спротив» Олександра Коваленка, Азовське море поступово втрачає значення як безпечний логістичний маршрут, що створює дедалі більші ризики для експорту агропродукції через порти Маріуполя та Бердянська, а атаки по Криму також ставлять під сумнів використання кримських портів для експорту.

Після початку повномасштабної війни росія активно використовувала порти окупованого Приазов’я та Криму для вивезення зерна з тимчасово окупованих територій України. Це має стратегічне значення для москви, оскільки окуповані райони Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей і частково Криму належать до найродючіших земель України. Якщо морська логістика й надалі залишатиметься під тиском, росії доведеться дедалі більше покладатися на сухопутні маршрути до власних портів на Азовському та Чорному морях. Однак цей логістичний коридор останніми місяцями також дедалі частіше зазнає атак українських безпілотників, а значна відстань до портів збільшує витрати, час доставки та логістичні ризики.

За оцінками російських військових оглядачів, нинішня ситуація свідчить про формування комплексної транспортної ізоляції окупованого півдня України. Одночасний тиск на судноплавство в Азовському морі, кримську портову інфраструктуру та сухопутні транспортні маршрути поступово скорочує можливості росії для стабільного вивезення краденого зерна й іншої аграрної продукції.

Зерно, вирощене на окупованих територіях, росія переважно оформлює як власне та включає до своєї експортної статистики. Це дозволяє збільшувати обсяги поставок на світовий ринок, отримувати додаткову валютну виручку та зміцнювати позиції одного з найбільших світових експортерів пшениці. Водночас Кремль використовує аграрний потенціал захоплених територій як інструмент економічного тиску, скорочуючи експортні можливості України та частково заміщаючи українське зерно на світових ринках власними поставками.

Водночас атаки на Азовське море стали продовженням кампанії з порушення російської логістики на окупованому півдні. Із початку 2026 року українські безпілотники дедалі активніше уражали транспортні маршрути вздовж траси М-14, яка з’єднує Ростовську область із Маріуполем, Бердянськом, Мелітополем і Кримом. У міру ускладнення автомобільних перевезень Азовське море стало ключовою альтернативою для доставки вантажів і вивезення зерна, однак тепер під тиском опинився і цей маршрут.

Фактично росія поступово втрачає можливість використовувати Азовське море як транспортний коридор між власною територією, окупованим Кримом і півднем України. Це не лише ускладнює постачання окупаційних військ, а й створює дедалі більше проблем для експорту зерна та іншої аграрної продукції з тимчасово окупованих українських територій.

Після фактичної паралізації судноплавства в Азовському морі наступною фазою, на думку російських військових аналітиків, може стати посилення тиску на портову інфраструктуру російського Приазов’я — від Таганрога до Темрюка. Якщо такий сценарій реалізується, під загрозою опиняться практично всі основні логістичні маршрути, які росія використовує для експорту зерна з тимчасово окупованих територій України.

У такому разі можливості використовувати захоплені українські землі як джерело аграрної сировини та експорту можуть істотно скоротитися. росії доведеться шукати нові, довші й дорожчі логістичні маршрути, що збільшить витрати на перевезення та знизить ефективність використання аграрного потенціалу окупованих територій.

ІЦ УАК за матеріалами ukragroconsult [2]