“Ми інтегруємось у ЄС, який сам змінюється”: Павло Коваль про ризики, посівну і роль ШІ в агро

Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль в ефірі "Українського радіо" детально проаналізував ключові виклики, які сьогодні постають перед вітчизняними аграріями. В розлогій розмові він розкрив підводні камені євроінтеграції, пояснив вплив близькосхідної кризи на вартість посівної в Україні та наголосив на критичній важливості впровадження штучного інтелекту для подолання кадрового голоду.

• Павле Васильовичу, сьогодні багато говорять про євроінтеграцію як про безальтернативний шлях. Але процес виявляється непростим і проблемним. До чого саме готуватися українському агросектору та які підводні камені існують на цьому шляху?

Павло Коваль: Найголовніша складність полягає в тому, що ми інтегруємось не в якусь зрозумілу й усталену структуру, а в структуру, яка сама зараз активно трансформується. Спільна аграрна політика ЄС (САП) буде змінюватись із 2027 року. Сьогодні, якщо проаналізувати європейські новини, аграрна політика вже не входить до п'ятірки топових тем. На перше місце вийшли питання безпеки та розбудови європейських армій. А армія — це колосальні витрати, що вимагає перерозподілу бюджету.

Досі бюджет на підтримку фермерів у ЄС був недоторканним: останніми роками на це йшло близько 40% усіх коштів, а колись, у 80-х роках, ця цифра сягала 70%. Зараз же відкрито обговорюється можливість зміни самої структури САП — відмова від двоступеневої підтримки доходів, а розвиток сільських територій можуть перевести в загальнодержавні соціальні програми.

Для України це означає одне: ми маємо не просто спостерігати, а максимально актуалізувати ці процеси для себе. Будучи кандидатом у члени ЄС, нам необхідно долучатися до цих дискусій і трансформацій. Ми маємо розуміти своє місце: де ми можемо програти, де виграти, а в чому можемо навіть допомогти Євросоюзу. Європейські регуляторні норми вже заходять в Україну де-факто. Якщо наш фермер хоче працювати на європейському ринку, він має відповідати їхнім жорстким вимогам уже сьогодні. Темпи реального бізнесу випереджають офіційний переговорний процес, і нам потрібна чітка стратегія: як ми будемо використовувати перехідні періоди і як захистимо конкурентоздатність власного виробника, щоб не стати просто сировинним придатком.

• Сезон внесення добрив і весняно-польових робіт уже триває, але ситуація на світових ринках нестабільна. Як ескалація конфлікту на Близькому Сході та закриття Ормузької протоки впливають на українських аграріїв?

Павло Коваль: Від таких геополітичних зрушень аграрний сектор України зазнає абсолютно безпосереднього і болючого впливу. Ормузька протока — це близько третини світового корабельного трафіку нафти, нафтопродуктів та сировини для мінеральних добрив. Іран заборонив експорт карбаміду та аміаку. Усе це миттєво б'є по цінах на енергоносії та логістику.

Оскільки в Україні через енергетичну кризу та дорогий газ виробляється менше власної азотної групи добрив, ми дуже залежні від цих глобальних коливань. Відповідно, собівартість української аграрної продукції у 2026 році буде відчутно вищою. До цього треба готуватися. Спілкуючись з аграріями, ми бачимо реалії: літр дизпалива вже коштує 77 гривень, а прогнози вкрай неприємні — ціна може стрибнути і до 80, і до 90 гривень, адже барель нафти не дешевшає.

Додайте сюди порушену логістику: кораблі змушені йти в обхід, а це штрафи, несвоєчасність поставок, зрив виробничих програм і втрата традиційних ринків. Але попри все це, український аграрій, харчовик і логіст демонструють феноменальну стійкість та адаптивність. Ми втратили близько 29% галузі через війну, але 70% — зберегли! Ми залишаємось впливовим глобальним гравцем, наприклад, на ринку соняшникової олії, і світ змушений на нас реагувати.

• Сьогодні на всіх рівнях говорять про тотальний кадровий голод. Чи можуть цифризація та штучний інтелект стати реальним порятунком для сільського господарства в цих умовах?

Павло Коваль: Безумовно. Україна — велика аграрна держава, яка буде модернізуватися. Історично агросектор інтегрувався з машинобудуванням і хімією, а сьогодні він якнайкраще інтегрується з інформаційними технологіями.

Штучний інтелект прийшов в агросектор: у моніторинг, контроль, у цифровий аудит без участі людини. Інтернет речей працює на повну — сьогодні навіть корова на фермі є елементом технології і обвішана датчиками. ШІ — це блискучий асистент для хорошого професіонала. Цього не треба боятися чи думати, що комп'ютер забере вашу роботу. Навпаки, це наш порятунок.

Відкрийте будь-яку аналітику за останні тижні: в усіх галузях сільського господарства, на всіх рівнях кваліфікації фіксується жорсткий кадровий голод. Що нам робити? Зупиняти виробництво? Ні. Ми маємо вчити молодь користуватися цими цифровими інструментами і масово їх впроваджувати. Подивіться на наших людей: зараз іде посівна в прифронтових Сумській, Запорізькій, Одеській областях. Український аграрій своїми діями доводить, що навіть у найскладніших, критичних і шокових умовах можна і треба захоплювати майбутнє.

ІЦ УАК за матеріалами Українського радіо [2] (ефір з 17:20 хв.)