Аграрна політика ЄС: між гнучкістю та керованістю — що визначатиме інтеграцію України

Третій тиждень лютого (16 — 22 лютого 2026 року) обійшовся без гучних рішень у Брюсселі. Проте така зовнішня тиша вказує на зміну формату: європейська аграрна політика переходить від етапу формування нових амбіцій до прагматичного утримання системи в межах політичної та бюджетної реальності.

Публікація Європейським судом аудиторів документа Opinion 05/2026 щодо архітектури Спільної аграрної політики (САР) на 2028 — 2034 роки стала маркером цього процесу. Висновок аудиторів підсвітив основну дискусію нового аграрного циклу: як дати державам-членам більшу гнучкість і при цьому не втратити спільний характер європейської політики. Дебати в інституціях ЄС фокусуються вже не на екологічній трансформації чи розширенні рамок, а на керованості. Європа шукає баланс, щоб система витримала власну конструкцію в умовах скорочення бюджетів та політичної чутливості фермерського сектору.

Паралельно робота Спеціального комітету з питань сільського господарства (SCA) Ради ЄС показує, що центр ухвалення рішень поступово зміщується до національних столиць. Європейська Комісія формулює загальну рамку, але реальні межі допустимого визначають уряди держав-членів. Увага Брюсселя перейшла на безпековий контур та індустріальну автономію. Аграрна сфера перестала бути винятковим пріоритетом і стала об'єктом стандартного бюджетного перерозподілу.

У цій конфігурації зовнішній вимір — і насамперед український трек — інтегрується у внутрішню європейську математику. Рішення щодо доступу на ринок, квот чи захисних механізмів ухвалюються з огляду не лише на економічну вигоду, а й на політичну стійкість окремих урядів. Якщо імпорт створює ризик для електорального балансу в конкретній країні, механізми захисту активуються в робочому порядку.

Для України це означає перехід до складнішої фази співпраці. Конкуренція триває не лише за ринки, а й за модель розвитку. Європейська аграрна система, побудована на багаторівневій підтримці, стикається з українською моделлю, яка базується на концентрації, вертикальній інтеграції та ринковій дисципліні. За умов скорочення європейського бюджету фінансова підтримка має бути виправдана ефективністю.

Спільна аграрна політика ЄС увійшла у фазу стабілізації. Подальший темп і формат інтеграції України залежатиме від здатності дипломатії та бізнесу працювати не із загальноєвропейськими абстракціями, а з конкретними національними інтересами, враховуючи межі процедурної гнучкості кожної окремої столиці.

EAP UA (Pavlo Koval)  [2]| Републікація: УАК