Туреччина, Італія й Іспанія - найбільші імпортери української кукурудзи у 2025 р.

26.01.2026

У 2025 календарному році Туреччина стала найбільшим імпортером української кукурудзи, забезпечивши понад 30% загального обсягу поставок.

Загалом до Туреччини експортували 5,41 млн т кукурудзи, а середня експортна ціна склала 219,1$/т, що є однією з найвищих серед ключових покупців.

Другу позицію посіла Італія, яка імпортувала 2,82 млн т української кукурудзи (15,7% від загального обсягу) за середньою ціною 208,8$/т. До трійки лідерів також увійшла Іспанія з показником 1,7 млн т та часткою 9,4%, середня ціна поставок — 209,3$/т.

Суттєві обсяги кукурудзи у 2025 році також придбали Нідерланди — 1,46 млн т (8,1%) за ціною 215,4$/т, та Єгипет — 1,31 млн т (7,3%) при середній ціні 207,6$/т.

Серед азійських напрямків ключовим покупцем залишалася Республіка Корея, яка імпортувала 765,9 тис. т кукурудзи з України за середньою ціною 212,2$/т. Лівія замкнула список основних імпортерів із показником 643,5 тис. т та ціною 216,8$/т.

Структура експорту української кукурудзи у 2025 році свідчить про подальшу концентрацію поставок на обмеженій кількості стратегічних ринків, серед яких ключову роль відіграє Туреччина. Її частка понад 30% у загальному експорті підтверджує як високу залежність українських експортерів від цього напрямку, так і здатність ринку Туреччини забезпечувати стабільний попит за відносно високою ціною.

Європейський напрямок залишається другим за значенням після Туреччини. Сукупна частка Італії, Іспанії та Нідерландів перевищує третину експорту, що підкреслює збереження попиту на українську кукурудзу з боку країн ЄС, попри посилення регуляторних та логістичних обмежень. При цьому цінові показники поставок до ЄС залишаються конкурентними, але в середньому поступаються турецькому ринку.

Диверсифікація експорту за рахунок країн Близького Сходу та Азії — зокрема Єгипту, Республіки Корея та Лівії — зменшує ризики надмірної залежності від окремих регіонів і підтримує загальну стійкість експортної моделі. Водночас ці ринки демонструють високу чутливість до світової цінової кон’юнктури та логістичних витрат.

Загалом експортна структура 2025 року підтверджує, що для українського зернового сектору ключовими завданнями залишаються утримання доступу до високоплатоспроможних ринків, подальша диверсифікація напрямків збуту та збереження конкурентної цінової позиції в умовах глобальної волатильності та воєнних ризиків.

ІЦ УАК за матеріалами ukragroconsult [2]