Аграрний злам 2025: рік, коли реальність перемогла інструкції

2025 рік змінив саму логіку аграрної політики Євросоюзу. Епоха, коли Брюссель «спускав» жорсткі директиви, завершилася. На зміну їй прийшла епоха адаптації та ручного управління.   Головний підсумок року: аграрний сектор перестав бути полігоном для екологічних експериментів і перетворився на зону, де головне завдання — втримати соціальну стабільність.

• Ефект протестів: Від «Зеленого курсу» до спрощення

Масштабні протести фермерів змусили ЄС розвернутися на 180 градусів. Політичний сигнал почули: ідеальні на папері правила не працюють у реальному житті.

1.  Спрощення замість тиску. Замість нових вимог Брюссель запровадив політику «Simplification-first».
2.  «Омнібус» порятунку. Оперативні зміни до законодавства (пакети «Омнібус») дозволили пом'якшити екологічні стандарти (GAEC) заднім числом.
3.  Гнучкість. Державам-членам дозволили самостійно вирішувати, як застосовувати правила. САР (Спільна аграрна політика) перетворилася з єдиного моноліту на «клаптикову ковдру» національних рішень.

Висновок: Екологічні цілі залишились, але методи їх досягнення стали добровільними та фінансово стимульованими, а не примусовими.

• Україна: Кінець «романтичного періоду»

У 2025 році Україна перестала бути «тимчасовим винятком», якому допомагають без умов. Ми стали системним гравцем, якого побоюються і оцінюють.

1.  Торгівля як важіль. Режим повної відкритості (ATM) завершився в червні 2025 року. Його замінила оновлена угода DCFTA 2.0.
2.  Нові правила гри. Повернулися квоти, хоч і збільшені. Головна новація — «екстрене гальмування» (emergency brake). Якщо український імпорт (цукор, яйця, птиця, зерно) загрожує цінам навіть в одній країні ЄС, мита повертаються автоматично за 14 днів.
3.  Інтеграція через вимоги. Брюссель більше не говорить про абстрактну підтримку. Розмова перейшла в площину скринінгу: хочете на ринок — впроваджуйте європейські стандарти виробництва вже зараз.

Висновок: Доступ до ринку ЄС більше не є подарунком. Це інструмент, який ЄС використовує для балансування власного ринку.

• Бюджет і майбутнє (Post-2027)

Гроші на аграрну політику вперше перестали бути «священною коровою». У 2025 році почалася жорстка битва за бюджет на період після 2027 року.

1.  Дефіцит ресурсів. Аграрний бюджет конкурує з витратами на оборону та розширення ЄС. Реальна вартість субсидій падає через інфляцію.
2.  Удар по агрохолдингах. Нова модель підтримки (DABIS) передбачає дегресивність: чим більше гектарів, тим менша виплата на гектар.
3.  Ліміти (Capping). Обговорюється жорстка стеля виплат — максимум 100 000 євро на одне господарство. Це кінець ери дотування надвеликих латифундій.

• Головні висновки для бізнесу

1.  Прагматизм замість гасел. ЄС захищатиме свого фермера будь-якою ціною. Сплески українського експорту зустрічатимуть миттєвий захисний бар'єр.
2.  Націоналізація рішень. Домовлятися лише з Брюсселем вже недостатньо. Варшава, Париж чи Будапешт тепер мають важелі, щоб блокувати рішення на рівні всього Союзу.
3.  Готуйтеся до стандартів. Конкуренція зміщується з ціни на відповідність нормам (екологія, animal welfare). Без цього двері в ЄС будуть зачинені навіть за наявності політичної волі.

2025 рік показав: Європа будує аграрну фортецю, де Україна розглядається як партнер, але лише доти, доки це не шкодить стабільності всередині стін цієї фортеці.   Детальніше - у Річному звіті "Моніторинг аграрної політики ЄС–Україна 2025" [2]   АЦ УАК за матеріалами Фейсбук-сторінки Павла Коваля [2]