Україна серед найгірших операторів експортно-імпортних операцій з насінням сільськогосподарських культур

В умовах глобалізації жодна країна не забезпечує себе насінням на всі 100 %, неодмінно зберігаючи при цьому частку власного виробництва цього специфічного товару з високим вмістом інтелектуальної власності.

Адже вартість 1 тонни насіннєвої пшениці дорівнює вартості 5 – 10 тонн товарного зерна пшениці, а продавши за кордон 1 тонну насіннєвої кукурудзи можна придбати до 50-70 тонн товарного зерна кукурудзи.

Про це розповів завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки» Олександр Захарчук.

За його словами, у цьому контексті найбільш вагомим показником ефективності розвитку країни на світовому ринку насіння є співвідношення експорту цього виду сільгосппродукції до його імпорту, адже основні країни-експортери насіння є одночасно й найбільшими імпортерами.

За даними Міжнародної насіннєвої федерації (ISF), найбільший імпорт насіння у грошовому вираженні щорічно здійснюють Нідерланди ($1,017 млрд), США ($1,003 млрд), Франція ($769 млн) та Німеччина ($693 млн).

До топ-10 імпортерів насіння також входять Італія ($540 млн), Іспанія ($531 млн), Мексика ($455 млн), Російська Федерація ($442 млн), Україна ($439 млн) та Китай ($366 млн).

«Таким чином, Україна знаходиться на «почесному» девя’тому місці в компанії найпотужніших агровиробників світу. Втім, це не є перевагою з огляду на місце нашої держави у рейтингу експортерів насіннєвої продукції. На жаль, України немає ані у топ-10, ані у топ-20 країн – експортерів насіння. Наша держава посідає скромне місце у кінці цього списку з результатом у $13-15 млн на рік», – зазначив Олександр Захарчук.

Крім того, Україна, за розрахунками вчених Інституту аграрної економіки, посідає передостаннє місце у списку за співвідношенням експорту-імпорту насіння із показником у (-$423 млн). Гірший показник має лише Російська Федерація (-$440 млн).

На думку науковця, нагальною потребою сьогодення є створення умов для переважного використання насіння вітчизняної селекції, забезпечення продовольчої безпеки держави, а також сприяння реалізації потенціалу України щодо нарощування експорту насіння до $1,5 млрд.

«Вкрай важливо, наголосив експерт, із залученням усіх зацікавлених сторін – держави, виробників насіння, селекціонерів, науковців, маркетологів та інших – визначити подальші шляхи покращення якості українського насіння, особливо гібридів; розробити механізми боротьби з фальсифікатом насіння; запровадити підтримку українського насінництва на внутрішньому ринку; збільшити надходження коштів за рахунок сплати ліцензійних та селекційних платежів для підтримки вітчизняної селекції», – зауважив Олександр Захарчук.

ІЦ УАК за матеріалами AgroTimes [2]