Добре, що там не написано – передати землю у власність громад, бо деякі громади вже були готові продати ту землю за три копійки - Леонід Козаченко

Законопроєкт про ринок  №2178-10 передано на підпис президенту України Володимиру Зеленському. Тож закон вже майже є, але питань до земельних відносин та, власне, моделі подальшої земельної реформи в Україні залишилося чимало. Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко дав коментар AgroPolit.com [2], де розповів, які невирішені питання автоматично постали перед урядом та парламентом після голосування за цей закон.

Фінансування – це питання номер один, його треба було б комплексно вирішувати з прийняттям цього закону. Потрібно б було передбачити створення земельного іпотечного банку, отримання фінансових ресурсів за рахунок земель державних, які передаються в управління, не у власність. Оце був би інструмент фінансування, реальний і дешевий, і доступний всім. Це перше.

Друге питання – все таки, хто має право першої руки? Написано хто орендує, той першим купує. Наприклад, якщо орендує хтось, хто має молочну ферму, той хто вклав кошти і посадив сад чи ще щось. Тобто інвестував і має якісь підстави претендувати на ці землі. Тоді, дійсно, такий орендар, безумовно, має право першої руки. Але той орендар, а таких більшість, хто 10, або і більше років забирав цю землю і сіяв, якщо не кожен рік, то через рік соняшник. Знищив родючість цих ґрунтів, нічого не робив, не допомагав відновленню місцевості в якій він крім того, що платив орендну плату власнику паю, більш нічого не робив – і вони отримали зараз право першої руки. Це не можна дозволяти, тобто треба було прописати, що отримає той, хто інвестував, далі – хто живе там (місцевий фермер), далі – інші громадяни України, а далі вже будь-хто інший. Тому це друге питання не вирішене і воно не буде сприяти тому, щоб ринок був активним і плідним, і користь приносив власникам землі і тим, хто її купує.

Третє питання, яке залишається теж складним і до кінця не вирішеним – це концентрація земель. Якщо говорити про 100гектарів, навіть для маленького фермера, ми ділимо малих взагалі на мікро- і малого. Мікро – це той хто до 50 га має, а малий, той хто до 200 га. У цьому сегменті тільки мікро- отримує те, що він хоче, малий фермер цього позбавлений, адже в нього 200 га мало бути, а він 100 тільки купить.

10 тис. га, якби не було, (всі ми кажемо, що агрохолдинги – це не той шлях для країни і так далі) але це самі конкурентоспроможні суб’єкти, які є на ринку України. У перерахунку на гектар у них найбільше робочих місць. Соціальні виплати, які вони виплачують, скрізь по всій території де вони орендують в перерахунку на гектар – найбільші, ніхто їх не може обійти, ні середній, ні малий бізнес, ніхто. По створенню робочих місць, по сплаті податків, по сплаті в бюджет, по сплаті в соціальну сферу. Тому 10 тисяч гектарів… Ну, над нами будуть сміятися, принаймні два десятки країн, де потужне сільське господарство, які зараз йдуть шляхом збільшення цих суб’єктів. Тому – це теж питання, і тут треба було б приймати зважене рішення, але не 10 тис. га.

Багато було дискусій у нас на цю тему, треба було б поставити так: на рівні громади, не більше 30%; на рівні області – не більше 10%, хтось пропонував 8%, могло бути і 8% на рівні держави. Звичайно, ще є інші питання, наприклад, як будуть здійснюватись аукціони.

Я думаю, якщо прийнятий закон у такому вигляді був потрібен для заспокоєння МВФ, то ми маємо ще більше року на те, щоб під корегувати його, це можна було б зробити. Добре, що там не написано – передати землю у власність громад, бо деякі громади вже були готові продати ту землю за три копійки, і ніхто не контролював землі, які їм передадуть. А потім і землі нема, і толку немає, і в громадах нічого не буде зроблено. Добре, що не передали власність в управління, і погано, що немає заяви про те, що буде коректуватись у процесі консультацій.

Тож зараз я можу назвати чотири питання. які впустили автори законопроекту 2178-10: інструмент фінансування, друге – хто має право першої руки, третє – це концентрація землі, четверте – як будуть продаватися ці земельні паї. А ще є питання про банки, які чомусь мають право два роки користуватись цими паями після того, як отримають їх у власність. Принаймні у двох законопроектах, які були створені ще в попередньому скликанні, було запропоновано 6 місяців, у одному було рік. Рік – більш ніж достатньо.

Детальніше читайте на сайті AgroPolit [3] в матеріалі: "Закон про вільний ринок землі 2178-10: які питання слід далі вирішити уряду та Раді" [2]

ІЦ УАК за матеріалами AgroPolit [2]