Сільське господарство врятує Україну та забезпечить її майбутнє

Таку думку висловив економіст Олександр Охріменко у статті для 112.ua. [2]

Він переконаний: Україну люблять лякати, що вона стає аграрною країною або навіть сировинним придатком.

При цьому забувають сказати, що ЄС є найбільшим експортером пшениці і м'яса птиці в світі, а США – найбільший експортер кукурудзи в світі. Якби в Україні були б такі запаси нафти і газу, як у Росії, то Україна теж могла б бути світовим лідером на ринку експорту і продавати величезні обсяги нафти і газу на експорт. Але в Україні немає ні нафти, ні газу, але є інше багатство – це с/г землі, і потрібно зробити так, щоб посунути США і ЄС на світовому ринку зерна, ось тоді Україну будуть поважати у всьому світі та навіть побоюватися. Їсти всі хочуть, а хто годує світ, той і диктує свої умови. Тому варто тільки порадіти, що частка експорту продовольства в загальному експорті України за 2017 рік склала 45%, що на 17% більше, ніж в 2016 році. У світі є попит на продовольство, і Україна може цей попит задовольнити. Але, не все так просто.

В останні роки сільське господарство України успішно розвивається, і падіння виробництва в 2017 році це нормальне явище для сільського господарства. Але й цього можна було б уникнути, якби...

Для порівняння: врожайність зерна на сільськогосподарських підприємствах становила 45,3 ц/га, а врожайність зерна в особистих господарствах селян (сюди ж включають і фермерські господарства) усього 34 ц/га. Ось вам і відповідь, чому нижче. У 2017 році близько 27% всіх площ, засіяних під зерно, обробляли особисті господарства. Вони не мають ні техніки, ні грошей, ні достатніх навичок обробки землі, в результаті у них врожайність завжди нижча. Тому вони просто неефективно використовують землю.

Для того, щоб Україна могла виробляти багато і якісної с/г продукції, потрібні технології 21 століття, де більше праці машин, а не ручної праці, як це прийнято в особистих господарствах. Україна за рівнем врожайності тієї ж пшениці істотно відстає від Німеччини. І це при тому, що в Україні чорноземи, а Німеччина не може похвалитися такими землями. Зараз все вирішують нові технології, які включають правильну підготовку с/г землі до посіву, якісний посівний матеріал, обробку під час зростання і збирання врожаю з мінімальними втратами і подальшу переробку і зберігання. Це все інвестиції та інвестиції, без яких в Україні завжди буде врожайність нижча, ніж у Німеччині, незважаючи на чорноземи під ногами.

Всі ці розмови: "давайте кредитувати фермерів і селян" - це дурість і незнання елементарних основ світового аграрного бізнесу. Безглуздо давати кредити фермерам, якщо вони не можуть в заставу віддати с/г землю. Без застави фермер найчастіше не думає погашати кредит. Тому не дивно, що на поточний момент частка проблемних кредитів у загальному обсязі виданих кредитів в Україні близько 60%. Просто їх не погашають. Хоча і банки не поспішають видавати кредити фермерам та одноосібникам. Все одно не погасять, не варто збільшувати обсяги проблемних кредитів. Але і кредитування с/г підприємства теж складно без нормального застави. У світовій економіці не буває кредитування с/г виробників без застави землі. Тільки застава землі більш-менш дисциплінує аграрних монстрів, щоб вони думали, як погасити кредит, а не як "кинути" банк.

Якщо вже робити реформи, то сам Бог велів в Україні серйозно зайнятися реформами у сільському господарстві. Україні потрібні хороші елеватори і порти, і овоче-і фруктосховища, не кажучи вже про масло - і молокозаводи. Все це і є те, що може реально зробити в Україні економічне диво. Судіть самі – якщо в умовах економічного хаосу і безладу, в якому живе економіка України після 2013 року, сільське господарство показало зростання, у той час як промисловість падає, це чи не найкраща ознака того, що може врятувати Україну і забезпечити її майбутнє.

ІЦ УАК за матеріалами agroreview [3]