14.02.2011 13:52

Законопроект №8053 щодо експорту: ФАРС ЧИ ТРАГЕДІЯ?

версія для друку
14.02.2011 13:52

На наших очах розгортається перший акт величної драми під назвою «Безглуздя». Заяви деяких політиків про необхідність державної монополії на експортні операції у продовольчій сфері, про які ми згадували раніше, хоч і виглядали повною маячнею, неочікувано набули загрозливого змісту у вигляді законопроекту №8053 «Про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України (щодо особливостей здійснення експорту об'єктів державного цінового регулювання)», зареєстрованого 2 лютого 2011 року. Його розробником виступив профільний комітет Верховної Ради, зокрема: Віталій Борт (ПР), Марина Перестренко (КПУ), Сергій Терещук (заступник голови комітету, БЛ), Іван Сідельник (БЮТ).

Якщо коротко, суть його зводиться до двох положень. По-перше: експорт сільськогосподарської продукції – від пшениці до олії – ціни на яку контролює держава, здійснюватиме лише ОДНА компанія (державна або приватна, якщо у її статутному фонді є частка держави), або самі сільгоспвиробники у межах обсягів вирощеної ними продукції. Хто буде цим щасливчиком – визначає Кабінет Міністрів. З огляду на останні події довкола розподілу квот на експорт зернових, спрогнозувати цю компанію не важко. По-друге: перелік об'єктів експорту щорічно визначає той самий Кабінет Міністрів за результатами моніторингу аграрного ринку. Тобто уряд на свій розсуд зможе накладати мораторій на експорт будь-якої групи товарів ПІСЛЯ закінчення сезону. Природно, що вкладати гроші в агросектор весною, не знаючи, чи дозволять експортувати урожай восени, як мінімум, – ризиковано.

Говорити про те, що цей законопроект порушує усі ринкові правила гри та принципи чесної конкуренції просто безглуздо. Усі гравці ринку та профільні асоціації солідарні у своєму неприйнятті таких правил гри.

Юрій Скічко, директор ТОВ «Гермес-трейдінг»:
– Ухвалення цього законопроекту призведе до монополізації ринку, розвитку корупції, зниження доходів сільгоспвиробників, а це призведе до зниження виробництва зерна в Україні. Аграрії, як основні інвестори, зменшать інвестиції в тваринництво, виробництво молока, м'яса, придбання комбайнів, тракторів, посівної та іншої сільгосптехніки, тобто того, що так необхідно для збільшення виробництва.

Будуть зупинені та заморожені проекти розвитку елеваторної, портової інфраструктури, логістики, тому що основні інвестори – зерноторгівельні компанії та сільгоспвиробники – не зможуть ефективно працювати на монополізованому ринку.

В умовах зростаючих цін, дефіциту продовольства у світі, скорочення виробництва в Україні призведе до подальшого погіршення цінової ситуації в країні на сировину – пшеницю, ячмінь, кукурудзу та похідні – м'ясо, молоко, хліб.

Проголошена Президентом та Прем'єром стратегічна програма виробництва в Україні до 2017 року обсягів зерна в розмірі 80 млн. тонн, яка відповідає побажанням ООН на підтримку продовольчої безпеки в світі, можлива тільки за умови всілякої підтримки ринкових умов розвитку аграрного сектору України, виключення подібних законів, положень, постанов, направлених на монополізацію аграрного ринку України.
До того ж цей документ створить нерівні умови для агровиробників, призведе до зниження доходів та банкрутства малих сільгосппідприємств, поглинанню їх більш крупними господарствами.

У цілому зменшення доходності в агровиробництві призведе до зниження вартості землі сільгосппризначення. Відтак обмежене коло осіб отримає можливість придбати цю «знецінену» землю за невідповідно низькою неринковою ціною (на підставі останніх законів та проектів, що ухвалені у сфері земельних відносин). Це призведе до монополізації ринку землі.

Сергій Наливка, директор Консалтингової агенції «ААА»:
– Якщо буде один монопольний державний оператор, ситуація нічим не відрізнятиметься від УРСР, де теж був один оператор і порожні полиці у продуктових крамницях. І ми всі пам'ятаємо, чим це все закінчилося.
Цей законопроект, у разі його ухвалення, стане катастрофою для агропромислового комплексу. Адже половина операторів переробки молока – це іноземні компанії. Якщо їм заборонити експортувати або змусити експортувати через державного монополіста, реакцію Євросоюзу навіть важко спрогнозувати. Світова спільнота і так останнім часом досить жорстко реагує на наші неринкові засоби регулювання. Фактично Європа вже визнала, що інвестиції в Україні під загрозою. Для молочного сектору це катастрофа.

Стосовно зернової групи товарів. Новий Податковий кодекс знищує посередників, які могли б формувати великі партії товарів. На ринку є велика кількість дрібних і середніх виробників зернової групи. Жоден оператор просто фізично не зможе охопити усю територію країни. Навіщо вкладати гроші в агропромисловий сектор, якщо до тебе буде приходити одна структура і купляти по тій ціні, по якій захоче.

Коли дорожчає солярка або добрива, держава мовчить. «Хліб Інвестбуд» вже сказав, що згоден купувати продовольчу пшеницю по ціні 1800 гривень за тонну, але це більш, ніж на 100 доларів дешевше, ніж у портах сусідніх країн. Оце і є прояв того монополізму, коли виробник отримує половину вартості. Не дивно, що іноземні інвестиції вже починають виходити з цього сектору.

Весною вже буде недосів.

Інвестиції надходитимуть тоді, коли буде прозорий цивілізований ліберальний ринок, коли власник здатен повністю розпоряджатися своїм товаром, як це було в останні п'ять років. А не тоді, коли йому вказуватимуть, що кому продавати і по якій ціні.

На мою думку, це дуже шкідливий закон. Якщо він буде ухвалений, ми матимемо реальні проблеми з продовольчою безпекою. Бо буде менше сіятися, менше перероблятися, менше буде продовольства на внутрішньому ринку, а значить ціни будуть вищими. Це закон економіки.

Степан Капшук, генеральний директор Асоціації «Укроляпром»:
– Це безпрецедентне нововведення, яке, в разі його прийняття Верховною Радою, призведе до монополізації експорту продовольства в тому числі і соняшникової олії. Це при тому, що український ринок профіцитний, і внутрішній попит на олію соняшникову складає лише 15%, а 85% експортуються операторами ринку – господарюючими суб'єктами. Можливий новостворений Державний агент із забезпечення експорту об'єктів державного цінового регулювання, як і безпосередньо сільгоспвиробник взагалі, не мають необхідних підприємств для переробки насіння соняшнику. Для їх створення потрібно не менше п'яти років. Як за таких умов буде здійснюватися експорт з України соняшникової олії?

Такі дії, в разі прийняття положень цього законопроекту, призведуть до погіршення фінансового стану сільгоспвиробників і знищать виробництво соняшникової олії, а це – заводи, робочі місця, надходження до державного бюджету, виплати в пенсійний фонд і таке інше. Сьогодні на вітчизняному ринку переробки працює більше 50 підприємств по виготовленню олії, на яких задіяні понад 100 тисяч людей. І все це зупиниться в один день у випадку запровадження таких змін.

Запропоновані зміни погіршують умови інвестиційного клімату в Україні, порушують міжнародні зобов'язання держави, в тому числі і зобов'язання в рамках СОТ. Тільки за останні 3 роки в цей сектор економіки інвестовано понад 1 мільярд доларів США іноземними та вітчизняними інвесторами. Україна сьогодні світовий лідер по виробництву і експорту олії соняшникової, ми експортуємо олію в понад 80 країн світу. І це єдина галузь економіки, в якій Україна досягла таких результатів. Тільки експортна виручка від продажу олії складає понад 3 мільярди доларів США за рік.

Крім того, положення цього законопроекту прямо суперечать Конституції України, антимонопольному законодавству, Господарському кодексу і цілому ряду інших нормативних актів України.

Олексій Гаврилов, голова спостережної ради ЗАТ «Рамбурс», президент Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA):
– На жаль, цей законопроект з великою долею вірогідності буде ухвалено. У мене особисто поява цього законопроекту викликає подив, тому що це питання потребує дуже серйозного фундаментального опрацювання, у тому числі і економічного моделювання. Ми, як народ, повинні розуміти, у чому недоліки і переваги цих нововведень.

На мою думку, у наступний сезон ми вже можемо увійти з цим законом. Це призведе до серйозного недоінвестування агропромислового комплексу України. Мова йде не лише про зерновий комплекс, але й про всі його похідні – м'ясо, молоко, тощо. Складно уявити таку державну квазімонополію у наш час десь у Європі. Це модель регулювання, яка більш властива для недемократичних режимів, де держава намагається контролювати все – і на вході, і на виході. Тому я вважаю, що, у разі його ухвалення Верховною Радою, Президент України цього закону не підпише, бо це достатньо збиткова перспектива для всіх нас.

Володимир Клименко, президент Української зернової асоціації:
– Яка мета цього законопроекту, – запитуємо в парламентському комітеті?

– Щоб торгували сільгоспвиробники, – роздається слабий голос його розробників.

– А хто їм заважає торгувати сьогодні?...

Відповіді немає. Бо сьогодні усі суб'єкти господарювання мають право торгувати. І це право закріплене купою законів, у тому числі Конституцією України. А поданий законопроект за № 8053 суперечить усім нормам закону.
Виникає питання, чим керуються народні обранці, коли ставлять підпис під такими безглуздими документами. Нині кожен депутат має по 31 помічникові – штатних і позаштатних. Разом з чотирма депутатами-розробниками ця кількість людей сягає 128 чоловік, які мають бути фахівцями, бо розробляють закони. Невже серед них не знайшлося жодного грамотного юриста…

Якщо «Хліб Інвестбуд» купуватиме зерно і реалізовуватиме його на зовнішньому ринку як найпотужніший представник Української держави, значить він має бути і найпотужнішим інвестором в економіку аграрної держави! Мова йде про десятки мільярдів доларів, які необхідні для реалізації державної зернової програми з виробництва 50-80 млн тонн зерна на рік. Відтак фінансування сільського господарства доведеться покласти на державний бюджет, грошей в якому і так катастрофічно не вистачає.

Якщо ж вичавити з більш-менш сформованого вітчизняного зернового ринку наявні інвестиційні компанії, рухнуть інвестиції в аграрний комплекс України і усі макропоказники. Якщо з ринку підуть потужні 6-10 світових компаній, рейтинг України як держави впаде до мінімуму. Зникне довіра світових кредиторів – ЄБРР, Світового банку, урядів інших країн. Наслідки прийняття такого документу настільки катастрофічні, що навіть важко уявити.
11 лютого на прес-конференції в «Інтерфаксі» ми разом з Олексієм Волковим, керівником авторитетного адвокатського об'єднання «Волков і Партнери», презентуватимемо юридичний висновок щодо цього так би мовити законопроекту.

Серед основних його моментів – законопроект суперечить усім нормам вітчизняного і світового права, руйнує ринкові відносини в державі, спричиняє відтік інвестицій в аграрний сектор і економіку України, спотворює поки наявний позитивний імідж України як аграрної держави, позбавляє Україну довіри з боку світової спільноти і провокує запровадження санкції з її боку.

* * *
Виникає логічне питання: якщо реакція на законопроект така одностайна і прогнозована, навіщо було тин городити? Як на нашу думку, напрошується принаймні кілька версій.

Перша з них: законопроект – це лише пробний камінь для вивчення реакції гравців ринку. Всерйоз його приймати ніхто не збирається. Його завдання – налякати аграрну спільноту, з тим щоб після його неухвалення всі полегшено зітхнули і вже не обурювалися ані квотами на експорт, ані непрозорим способом їх розподілу. Мовляв, могло бути й гірше.

Друга версія – банальна. Законопроект спробують ухвалити, бо дехто вирішив організувати за його допомогою низку схем для власного збагачення. Однак зробити це цивілізованим шляхом дуже важко, бо це копітка робота. Для успішної торгівлі на зовнішніх ринках потрібні і досвідчені фахівці, і напрацьовані роками контакти, яких у державного оператора немає апріорі. Тому конкурувати з досвідченими трейдерами, які роками напрацьовували всю цю інфраструктуру, він не зможе. Отже відпрацьовуватимуться, під прикриттям держави, певні схеми.

Третя версія – гірша. Можливо припустити, що у нинішній владній команді права рука не знає, що робить ліва. І цей законопроект – просто невдалий жарт окремих депутатів. Та й тенденція на ринку зерна вимальовується невесела: спочатку Податковий кодекс, який знищує економічні підвалини зернового експорту, потім – запровадження квот, які силовим методом зробили переділ гравців на ринку, і нарешті – надання виключного права реєстрації експортних контрактів Аграрній біржі, яке не залишає для експортерів варіантів вибору. Тепер до цієї картини додано останній штрих: ринку не буде взагалі.

Складається враження, що хтось вирішив взяти під контроль усі експортні потоки продовольчого ринку. Це і зараз дуже ласий шматок економічного пирога, мабуть найласіший у нашій економіці. А з огляду на світову демографічну ситуацію та важливість продовольства у нових умовах, експорт продовольчих товарів – просто золота жила. Проте, щоб провернути таку оборудку, треба мати за спиною усю міць держави. Бо лише силовими методами можна «вичавити» з ринку конкурентів, тим більше, що багато з них – представники світових продовольчих брендів. Крім того, уся ця діяльність прямо суперечить публічній політиці Президента України та Кабінету Міністрів щодо створення інвестиційної привабливості, відкритої ринкової економіки тощо. Більше того, Президент України на самміті у Давосі поінформований про занепокоєння світової спільноти діями держави на аграрному ринку. Виходить, людина або група людей, які проводять цю масштабну операцію, можуть собі дозволити нехтувати міжнародним іміджем держави та майбутнім цілого сектору економіки.

Четверта версія – ще гірша. Перед нами ціла стратегія, у якій законопроект – лише один з елементів у плані перерозподілу ринків. Його мета – організаційно закінчити зачистку аграрної сфери від експортерів, з тим, щоб у селянина не було ніякої альтернативи продажу урожаю: ні цінової, ні організаційної. Оскільки у безпосередніх виробників немає логістичної та транспортної інфраструктури, щоб самим експортувати збіжжя, вони будуть просто вимушені продавати його. У такій ситуації ціна на збіжжя буде встановлюватися яка завгодно низька, аж до того, що не покриватиме витрати на виробництво. У зв'язку з тим, що більшість крупних гравців на зерновому ринку одночасно є і крупними інвесторами у агросферу, припинення їх діяльності негативним чином відіб'ється на загальному стані справ у аграрному секторі. Додайте сюди ще й низькі закупівельні ціни від ЄДИНОГО квазідержавного експортера, і ви зрозумієте, що за кілька років аграрного сектору в державі не буде як такого.

До чого це призведе у найближчій перспективі: дрібні та середні сільгоспвиробники розоряться і в кращому випадку будуть поглинуті крупними агрохолдингами. Обсяги аграрного виробництва суттєво скоротяться, ніхто не орендуватиме паї, а значить не платитиме орендну плату селянам. Виробникам робити це буде просто невигідно. У результаті більшість землі знову стане пусткою і взагалі не оброблятиметься. Адже навіщо вирощувати, коли неможливо продати? А тут якраз настане 2013 рік і відкриється ринок землі. Природно, що штучно знецінені землі, які не дають ніякого прибутку, коштуватимуть значно дешевше. Крім того, селяни, які жили за рахунок орендної плати за паї, вимушені будуть продати свої наділи за символічну суму. Можливо, хто забув, скільки коштував у скупників Майновий приватизаційний сертифікат наприкінці 1990-х?

Зернотрейдери, які вкладали колосальні кошти у розбудову інфраструктури і самі вирощували зерно на десятках тисяч гектарів, зацікавлені у стабільно високих урожаях, щоб було що експортувати. Вони, піклуючись про родючість ґрунту, будуть в першу чергу претендувати на приватизацію земель, у які вони вкладали кошти. Бо власність на землю – це запорука їх бізнесу. Відповідно на земельному ринку буде цивілізована і висока конкуренція, високою буде і вартість землі. Для тих, хто вирішив придбати українську землю за безцінь, така ситуація не підходить. І тому, в першу чергу, вирішили позбутися могутніх конкурентів у особі зернотрейдерів.

П'ята версія – найбільш прикра. Дехто з політиків, вибудовуючи схеми «порятунку держави» забув, що аграрне виробництво – не лише спосіб отримання прибутків чи надприбутків, але й спосіб життя 16 мільйонів громадян України, котрі проживають у сільській місцевості. Для них розорення і занепад, які одноголосно пророкують експерти внаслідок ухвалення законопроекту, – це не втрата прибутків, а питання фізичного виживання. Якщо внаслідок реалізації цих нововведень обсяги сільгоспвиробництва суттєво скоротяться, то не лише безробіття і безвихідь, але і фізичне вимирання чекає на третину жителів країни. Варто пам'ятати, що продовольство НЕ ВИРОБЛЕНЕ в Україні, взяти більш просто ніде. Світовий баланс харчів і так в «мінусі». Отже не вистачить ніяких прибутків інших експортно-орієнтованих галузей, щоб заповнити прогалину в продовольчій сфері. Після запровадження норм законопроекту і скорочення аграрного виробництва, а відтак і скорочення продовольчого експорту, ціни на світовому ринку підскочать до небес. Купити його буде просто нереально. І нинішні проблеми з гречкою видадуться нам дитячою забавкою. Країну чекають соціальні потрясіння і голодні бунти. От і виходить, що останніми щедру українську гостинність зможуть оцінити учасники чемпіонату Європи з футболу, фінал якого відбудеться в Україні у 2012 році. Бо уже 2013 року – не дай Боже якихось погодних катаклізмів і справдження наших прогнозів – на нас може чекати справжній голод. Голодомор-2013 стане гірким уроком не лише українцям, але й світовому співтовариству. Можливо потім наші чорноземи заселять інші народи, які не будуть собі дозволяти такого роду експериментів над економікою сільського господарства.

Олесь Євтєєв
Тетяна Шелкопляс
Газета «АГРОПРОФІ», №5-6/2011


ДОВІДКА:
Відповідно до ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.06.2004 №1877-IV об'єктами державного цінового регулювання є такі види сільськогосподарської продукції (товарів):
• пшениця тверда;
• пшениця м'яка;
• зерно суміші пшениці та жита (меслин);
• кукурудза;
• ячмінь;
• жито озиме;
• жито ярове;
• горох;
• гречка;
• просо;
• овес;
• соя;
• насіння соняшнику;
• насіння ріпаку;
• насіння льону;
• шишки хмелю;
• цукор-пісок (буряковий);
• борошно пшеничне;
• борошно житнє;
• м'ясо та субпродукти забійних тварин та птиці;
• молоко сухе;
• масло вершкове;
• олія соняшникова.


Що найбільше заважає розвитку аграрного бізнесу?:
Інші опитування