З Програми Економічних Реформ на 2010–2014 рр. про Розвиток сільського господарства

"І етап (до кінця 2010р.): забезпечити передбачуваність державної політики, оголосивши про гарантію невтручання держави в регулювання цін на сільгосппродукцію і про відсутність обмежень на експорт;…"

ПРОГРАМА ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ НА 2010–2014 роки

РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Й ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА

Проблеми

Україна за природно-ресурсним та аграрним потенціалом посідає провідне місце у світі. Однак цей потенціал використовується вкрай неефективно, а агропромисловий комплекс України за рівнем розвитку значно відстає від передових країн світу і ЄС. Основні проблеми полягають у:

- низькій конкурентоспроможності продукції та її невідповідності міжнародним стандартам якості й безпеки;

- низькому рівні інвестицій і зростанні залежності від державного фінансування (з 3,3 млрд грн у 2004 р. до 11,2 млрд грн у 2008 р.);

- низькій економічній ефективності сільськогосподарського виробництва* порівняно з іншими країнами, використанні застарілих технологій;

- домінуванні в структурі експорту продукції з низьким рівнем переробки;

- катастрофічному падінні родючості ґрунтів і зростанні їх ерозії.

Основною причиною такої ситуації є низька інвестиційна привабливість сектору через:

- непередбачуваність адміністративного регулювання цін і обмежень експорту;

- неефективні механізми державної підтримки сільгоспвиробництва, що включають захист внутрішнього ринку від імпорту низькоякісної продукції, систему стандартизації, а також санітарних і фітосанітарних заходів, систему субсидування та інших фінансових інструментів підтримки;

- відсутність ринку землі сільськогосподарського призначення.

Цілі та завдання

Проведення системних реформ в агропромисловому комплексі має забезпечити технологічне переоснащеннягалузі перетворення її на ефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому й зовнішньому ринках сектор економік

Для цього необхідно створити умови для залучення інвестицій, які дозволять підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва. Зокрема слід вирішити такі завдання:

- забезпечення передбачуваності регуляторної політики держави;

- удосконалення земельних відносин;

- удосконалення механізмів державної підтримки сільгоспвиробників;

- підвищення ефективності державного управління галуззю.

Необхідні кроки

Передбачуваність регуляторної політики можливо досягнути шляхом:

- відмови від адміністративного втручання в ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, використання антимонопольного законодавства у випадку різкого коливання цін на сільгосппродукцію;

- відмови від будь-яких обмежень експорту сільськогосподарської продукції.

Для удосконалення земельних відносин необхідно:

- створення передумов для функціонування ринку землі, зокрема шляхом проведення інвентаризації земельних ресурсів, завершення видачі державних актів на право власності на землю, виділення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості); – удосконалення методичних підходів до грошової оцінки земель різних категорій з метою визначення їх реальної ринкової вартості;

- створення електронного загальнодержавного кадастру землі й відповідної земельно-інформаційної бази даних;

- створення дієвої інфраструктури ринку землі;

- розробка механізмів регулювання ринку землі та ефективного обороту земель сільськогосподарського призначення;

- спрощення механізму виділення земельних ділянок під будівництво (див. розділ «Дерегуляція й розвиток підприємництва»).

Удосконалення механізмів державної підтримки шляхом:

- удосконалення системи субсидування для підвищення конкурентоспроможності сектору відповідно до угоди про сільське господарство у рамках СОТ (переорієнтація субсидування на напрями, що відповідають «зеленому ящику» за методологією СОТ);

- гармонізація системи стандартизації сільгосппродукції з нормами ЄС;

- захист українських товаровиробників від імпорту низькоякісної сільгосппродукції за рахунок використання технічного регулювання, дозволеного СОТ;

- розвиток кредитно-фінансових механізмів підтримки сільгоспвиробників, у т.ч. лізингу сільськогосподарської техніки.

Підвищення ефективності державного управління агропромисловим комплексом і ролі місцевих органів виконавчої влади має відбуватися шляхом перерозподілу на користь місцевих органів влади повноважень і коштів, необхідних для реалізації проектів комплексного розвитку сільських територій.

Етапи реформи

І етап (до кінця 2010 р.):

- забезпечити передбачуваність державної політики, оголосивши про гарантію невтручання держави в регулювання цін на сільгосппродукцію і про відсутність обмежень на експорт;

- погодити з СОТ і впровадити технічне регулювання імпорту для обмеження ввезення низькосортної продукції та продукції низької якості;

- удосконалити систему субсидування відповідно до вимог СОТ.

ІІ етап (до кінця 2012 р.):

- створити прозорий ринок земель сільськогосподарського призначення на основі єдиної системи земельного кадастру;

- створити ефективні професійні державні служби, які б відповідали за ведення кадастру та реєстрацію прав власності на землю;

- гармонізувати систему стандартів і технічного регулювання сільськогосподарської продукції згідно з нормами ЄС.

Індикатори успіху:

- підвищення рівня продуктивності праці в сільському господарстві щонайменше на 20 % до кінця 2014 року;
функціонування ринку землі сільськогосподарського призначення.

********

*) Врожайність зернових у 2008 р. в Україні в усіх категоріях господарств склала 34,6 ц/га, натомість у країнах ЄС – 51,6 ц (у Німеччині – 70,7, Великобританії – 71,7), у США – 65,4 ц. Надої на одну корову в Україні досягають 3793 кг, а у вищезгаданих країнах відповідно 6107 (6794; 7186) та 9343 кг. Виробництво м'яса на 100 га (у забійній вазі) в Україні – 51,7, у вищезгаданих країнах – 227 (191, 453) і 105 ц.