Вадим Чагаровський: У найближчі 5 років нам не потрібен європейський ринок молочних продуктів…

Голова Ради директорів спілки молочних підприємств Чагаровський Вадим Петрович про перспективи для українських молочників...

УАК: Україна в наступному році планує встановити режим вільної торгівлі з Євросоюзом. Яка кількість наших підприємств зможе поставляти свою продукцію в ЄС? За умови, що до того часу інші проблеми - як прийняття нових технічних регламентів та стандартів тощо будуть врегульовані?

В.П.: З моменту вступу в СОТ на території України діють міжнародні вимоги, які не можуть бути забезпечені переробними молочними підприємствами через відсутність високоякісної молочної сировини. Тому навіть якщо будуть прийняті технічні регламенти і стандарти, це не гарантує, що комісія САНКО, яка надає дозвіл на експорт в ЄС, дасть нам зелене світло в Європу.
З появою нового Уряду молочному скотарству приділяється більше уваги. На жаль, ми спохватилися за реформи лише після прийняття бюджету, але вже сьогодні можна зосередитися хоча б на розробці дієвої програми підтримки молочної галузі. Така програма вже приймалася у 2007 році попереднім Урядом, але вона грунтувался на статистичних даних, що не відповідали реальності. Декларували, що у минулому році ми виробили 11,7 млн. тонн, переробили - 4, 67 млн. тонн, не переробленими залишилося 7, 03 млн. Як експерт я стверджую, що у нас немає такої кількості виробництва і надлишків. Реально ми маємо валове виробництво молока 8 млн. тонн. Цю різницю можна пояснити маніпуляціями цифр відносно молочної сировини, що виробляється в приватних господарствах населення.

УАК: Чи достатньо 8 млн. тонн для забезпечення споживчого ринку?

В.П.: З точки зору науково обґрунтованих фізіологічних норм споживання, цього не достатньо. Людина повинна споживати 380 кг молока в рік, по статистиці виходить, що ми споживаємо 214кг, але я вважаю, що українець сьогодні споживає 148кг.. Ми майже в 3 рази недоїдаємо молока для нормального розвитку організму. Щодо сиру, то внутрішній ринок споживання складає 123 тис. тонн. Це близько 3кг на українця в рік. Для порівняння, поляк споживає – 7 кг, громадянин Франції – 30 кг. І в цьому є перспектива нашого ринку, незважаючи на складнощі, він буде зростати.

УАК: Чи вистачить у поточному році сировини-молока для експорту продукції? Чи, можливо, ми знову купуватимемо масло та молоко у наших сусідів білорусів та поляків?

В.П.: Якщо порівнювати з минулим роком, то в сумі ми виготовили на 5% менше продукції, ніж у минулому році (продукція з незбираного молока, масло). Ми переробили на 300 000 тонн молока менше, ніж наші сусіди-білоруси. А 300 тис. тонн - це 15 тис. тонн масла. Україна вже 3-й рік буде змушена імпортувати вершкове масло. Воно надходить не безпосередньо на ринок споживання. Вершкове масло використовується як джерело молочної сировини, його переробляють в сметану, суміші для виготовлення твердих сирів. І так як ми маємо меншу кількість молока на переробку, нам необхідна буде молочна сировина. Імпорт вершкового масла буде так чи інакше. Я чув думки, що його потрібно заборонити, але його все одно будуть завозити для погашення дефіциту на внутрішньому ринку з інших країн, через контрабанду. Тому Держава повинна очолити і закупити під державною програмою ту кількість масла, яка покриє наш дефіцит. Закупкою повинні займатися не комерційні структури, а переробники, щоб за рахунок посередників не збільшувалася ціна. Імпорт буде ще не один рік.

 
УАК: Хто з вітчизняних товаровиробників молочної сировини готовий на сьогодні вступити у зону вільної торгівлі з ЄС?

В.П.: Ми повинні постачати туди не сировину, а готову продукцію. На сьогодні такі підприємства в Україні є. Наприклад, господарство "Терезино" у Білоцерківському районі, що утримує 1200 голів, - весь молочно-товарний комплекс підприємства побудовано згідно вимог європейського товариства. Також «Українська молочна компанія» в Київській області із загальним поголів’ям 4000. Є й інші підприємства, що виготовляють молоко відповідних норм та якості.
Але якщо говорити відверто, нас ніхто не чекає в Європі. Там достатньо конкурентна ситуація і не потрібно з цього приводу мріяти. Питання стоїть інше: де чекають нашу продукцію? В країнах СНД, таких як Росія Казахстан, Вірменія, Грузія існує дефіцит молочної сировини і молочної продукції. Тому нам потрібно думати про ці ринки, де нормально сприймають нашу продукцію історично. В минулому році в РФ імпортовано 24% молочних виробів, а в Україну – близько 5%. В європейські країни ми експортуємо суху сироватку, сухе знежирене молоко, але воно іде на виготовлення кормів, технічного використання. В найближчі 5 років нам не потрібен європейський ринок. Та й по ціні ми не встоїмо. У Польщі та Прибалтиці за сировину сьогодні платять 28 євроцентів, а у нас підприємство, платить – 36 євроцентів. Це молоко високої якості, але по ціні конкурувати не може. Треба насичувати внутрішній ринок і задовольняти попит.

УАК: Які проблеми заважають Європі подивитися на Україну як імпортера?

В.П.: Із 4.67 млн. тонн сировини, які в минулому році здали товаровиробники на переробку, лише 1,8 млн. тонн здали с/г підприємства, а 2,8 млн. тонн надійшло від населення. У розрізі світових стандартів -  це проблема. Молоко від підприємств відповідає вимогам, а населенське молоко - проблемне. Справа не у тім, що у корів населення погане молоко, - ні. Люди після доїння доводять це молоко до небажаних кондицій. Щоб відповідати міжнародним стандартам якості, на мій погляд, необхідно робити базову ставку на виробництво молока в с/г підприємствах, збільшити валове виробництво мінімум у 3 рази. Що це значить? Якщо загальне поголів’я у підприємствах на 1 січня складало 604 тис. голів, і при цьому було вироблено 2,2 млн. тонн, виходить, що продуктивність корови у нас складає 4 тис. літрів на рік. Насправді це збитково. Потрібно приділяти увагу селекції, раціону годування, генетиці, утриманню корів, модернізувати старі ферми і будувати нові. Виходить, що в одну корову потрібно інвестувати $10 000. Якщо віртуально примножити кількість корів хоча б утричі, то на 1 200 000 голів виходить нереальна для наших господарів сума. Необхідно створити умови для залучення таких інвестицій.
В країнах ЄС, в залежності від умов, іде компенсація витрат товаровиробника, пов’язаних із будівництвом та модернізацією комплексів до 70%. Я не призиваю, що Україна повинна робити ті ж самі кроки – це нереально на сьогоднішній день, але умови для підтримки на основі програми зробити необхідно.

УАК: А що робити із домашніми підприємствами?

В.П.: Створення лише молочно-товарних комплексів не забезпечить робочих місць, які необхідні на селі. Тут повинна бути державна підтримка. До прикладу, в «Українській молочній компанії», де нараховується 4000 голів, людського ресурсу задіяно всього 70 чоловік. На сьогоднішній день 2,8 млн. тонн, що надходить на переробні підприємства він населення – це дуже суттєво, бо складає 60% від усього молока, що здається. Один із шляхів, як допомогти наблизити цей сегмент до цивілізованого рівня – це створити виробничі кооперативі в селах. Співвласниками і засновниками повинні бути переробники та громадські формування села. Таким чином, переробник буде інвестувати у створення та будівництво молоко-приймальних пунктів у селах, технічне обладнання, наявність лабораторій, людський ресурс для навчання. А громадське формування будуть мати зобов’язання здавати сировину тільки певному переробнику і виробляти її відповідно до показників безпеки. Наше законодавство максимально наближене до європейських стандартів. Нам потрібно вирішувати соціальні проблеми села. І кооперативи нададуть такі місця.

УАК: Єксперти прогнозують суттєве зростання цін на молочну продукцію у торгівельних мережах до кінця поточного року. Наскільки реалістичний цей прогноз?

В.П.: Оскільки зростає дефіцит на сировину, відповідно, будуть рости ціни на кінцевий продукт. В найближчі місяць-півтора я прогнозую 15-20% подорожчання. Протягом липня та серпня ціни на сировину зросли на 20-30%. Такий продукт як сир, де молочна сировина складає 80% у структурі собівартості, подорожчає суттєво. В структурі незбираного молока – складова сировини складає 57-60%, тому буде менше зростання ціни. Це буде змушувати переробні підприємства шукати шляхи знизити собівартість.

УАК: Це не вплине на якість?

В.П.: Ні. Просто буде заміна складових частин молока, молочного жиру. Високоякісні замінники молочного жиру дають можливість здешевити продукт.

УАК: У чому недолік якості наших молокопродуктів? Адже українське молоко смакує не гірше, ніж європейське…

В.П: Чим відрізняється пересічний українець від пересічного європейця? У Прибалтиці, скажімо, проблема якості молока – це проблема товаровиробника: якщо молоко не відповідає вимогам, він вимушений використати це молоко для кормових цілей, у нього не виникне думки повезти цю сировину на інше переробне підприємство, бо його ніхто не прийме. У нас же товаровиробник не намагається виробити молоко згідно вимог… Наша ментальність – як обійти, а їх ментальність – як виконати ці вимоги.
Тому у нас відповідальність за якість практично несе переобник. Потрібно виховувати недобросовісних товаровиробників, не приймати молоко недостатньої якості. Коли він вимушений бути кілька разів злити таку сировину, врешті-решт він задумається над тим, як довести до якості, що відповідає вимогам.

УАК: Чи є в Україні культура споживання молока інших видів худоби?

В.П.: Колись у нас було досить розвинене вівчарство, але за роки незалежності ця галузь майже ліквідована, залишилися поодинокі осередки на Півдні і в Прикарпатті. Історично 95% молочних продуктів, які споживають українці – це продукти з коров’ячого молока. Тобто, українське молочне скотарство – це, в першу чергу, велика рогата худоба.

Але давайте задумаємося, що таке одна корова для України?
Це сировина, яка дає змогу працювати переробній галузі: молоко, м'ясо, шкіра, кістки…
Що таке одна корова? Це виробництво зелених кормів, комбікормів, правильні сівозміни. Це споживання на внутрішньому ринку фуражного зерна, яке ми експортуємо. Це розвиток науки: генетика, селекція. Це будівельна галузь, створення робочих місць, сплата податків.
Якщо зрозуміти, що навколо корови може крутитися стільки галузей і спрямувати це у правильне русло, можна отримати хороший поштовх для економіки в цілому.

Записала Надія Хомазюк