УАК: Землею потрібно не лише торгувати, а й суворо її охороняти

Основний ресурс сільського господарства – земля, яка хоч і належить до невичерпних ресурсів, але потребує особливої охорони та здійснення заходів для попередження процесів деградації і виснаження ґрунту. Пріоритетним стає завдання екологізації землеробства та підвищення продуктивності земель шляхом зменшення використання мінеральних добрив та переходом на органічні, біологізації захисту рослин, належним виконанням проектів землеустрою тощо.

За даними Держкомзему станом на 1 січня 2010 р. у структурі загального земельного фонду України площею 60,35 млн. га, основну частину с/г угідь складає рілля – 78% (32,5 млн. га), на долю пасовищ і сіножатей припадає 19% (7,9 млн. га), під багаторічними насадженнями зайнято 2% земель (898 тис. га). При цьому сільськогосподарська освоєність території - 69% (41,6 млн. земель віднесено до сільськогосподарських угідь), ступінь розораності земельної площі – 54%. Частка ріллі від загальносвітових масштабів становить 2,3%, а площа с/г угідь України складає 22% від загальної площі с/г угідь 27 країн-членів ЄС (за оцінкою МінАП). На одну людину припадає 0,8 га угідь, з яких 0,67 га ріллі, що у 2-3 рази перевищує аналогічні показники по країнах ЄС.

Згідно з даними представників "Центрдержродючість", агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних трав – кожні 5-10 років. За 5 років обстежують в середньому 27 млн. га земель. Все залежить від рівня фінансування та дозволів на проведення еколого-агрохімічної оцінки земельних ділянок. Хотілося б розраховувати на кошти земельного податку, призначенні для охорони земель, але вони використовуються на інші цілі. Так, за державні кошти, передбачені бюджетом 2010 року, можна обстежити лише 700 тис. га ґрунтів, тобто 2% від загальної площі досліджуваних с/г угідь. До речі, норми добрив вираховуються залежно від результатів обстежень.

Через недостатнє внесення органічних добрив (гною, соломи, сидератів тощо) за останні 10 років вміст гумусу в ґрунтах постійно зменшується. Баланс поживних речовин (азот, фосфор і калій), як і гумусу, від'ємний – винос поживних елементів переважає їх надходження. Наприклад, у 2006-2008 рр. винос NPK культурами із врожаєм становив мінус 129 кг/га.

У 2009 р. с/г підприємствами внесено мінеральних та органічних добрив на площі 12 млн. га (65%) при загальній посівній площі 18,3 млн. га. Проте, порівняно з 2005 р., обсяги удобрюваної площі по відношенню до загальної площі посівів збільшилися на 18%.

Спостерігається зміщення реакції ґрунтового середовища від нейтрального та близького до нейтрального (58% загальної площі ґрунтів), до слабокислого (12%) та слабо- і середньолужного (21%). Але господарства намагаються запобігати такому дисбалансу. Порівняно із 2001-2005 рр., обсяги вапнування збільшилися у 2,8 разів, роботи розкислення ґрунтів у 2009 р. проведено на площі 87,8 тис. га. Протягом звітного року гіпсування ґрунту проведено на площі 24,6 тис. га, що у 7,5 разів більше від рівня проведених робіт у 2001-2005 рр. (за даними Міністерства аграрної політики та Державного технологічного центру охорони родючості ґрунтів МінАП України "Центрдержродючість").

Через відсутність коштів кожного року зменшуються площі рекультивованих земель. За час незалежності України їх площі зменшились у 21 раз, з 19,2 тис. га у 1990 р. до 0,9 га у 2009 році.

Проте, за ініціативи окремих господарств, відстежується позитивна динаміка екологізації систем землеробства. Україна - лідер органічного руху серед країн Східної Європи та входить у двадцятку світових лідерів. Під органічним виробництвом зайнято 270 тис. га.

Площі земель, які обробляються біологічним методом захисту рослин (біометодом), щороку коливаються в межах 0,7 – 1,7 млн. га, тому що у сучасних умовах існує дефіцит біологічних препаратів.

Ведення екологічної або біологічної систем землеробства дозволяє отримувати продукцію, яка не містить у своєму складі шкідливих речовин, визначає ступінь продовольчої безпеки та відповідає світовим стандартам.

Що говорить законодавство?

Діюче законодавство, поки що не дозволяє фіксувати порушення, які пов’язані із деградацією земель с/г призначення. Держземінспекція також не пристосована для здійснення таких операцій. Проте, Кабінет Міністрів України видав Постанову від 21.06.2010 № 477, згідно якої створюється Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, як урядовий орган, основними завданнями якого є участь у реалізації державної політики у сфері земельних відносин, організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Але чинності ця Постанова ще не набрала.

З 2012 року набуває чинності Закон України вiд 04.06.2009 № 1443-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів", згідно з яким землевласники зобов’язуються виконувати проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, а у разі невиконання тягне за собою накладання штрафів.

Згідно з думкою експертів, у подальшому багато суперечностей можуть викликати затверджені Постановою вiд 11.02.2010 № 164 нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах. Наприклад, нормативи на озимі культури у структурі сівозміни Поліського с/г регіону становлять 35-80%. Відразу виникає запитання, яку цифру має вибрати землевпорядник при складанні проекту землеустрою?

Тому необхідно переорієнтувати та удосконалити деякі нормативно-правові документи. При цьому поєднати два фактори - не зашкодити інтересам ведення власного бізнесу та, згідно із законодавством, дотримуватись запропонованої структури сівозмін.

Бізнес зацікавлений у гарантуванні стабільного землекористування.

Згідно зі структурою земельного фонду на 1.01.09, основна частина землекористувачів – с/г підприємства (29,7%). Але на сучасному етапі у приватній власності с/г підприємств знаходиться лише 0,02% або 9,5 тис. га с/г земель ( дані Держкомзему).

Вже давно перезріло питання зняття мораторію на продаж земель с/г призначення. Треба розвивати ринок землі, щоб мати право власності на землю. Тоді кожен володар земельної ділянки с/г призначення на рівні свідомості буде знати, що він повинен слідкувати та відповідати за якість і родючість ґрунту, щоб завжди мати максимальну ринкову вартість землі.

При цьому акцент потрібно зробити не лише на цінове, але й на антимонопольне регулювання ринку землі. Здійснювати контроль не лише за використанням, але й за охороною земель від виснаження та підвищенням родючості ґрунтів.

Аналітичний департамент УАК