Депутати „аграрного” комітету Верховної Ради на своєму засіданні 10 січня ц.р. схвалили норму до законопроекту № 9001-Д „Про ринок земель”, згідно з якою можуть бути запроваджені обмеження землекористування орендарями та пов”язаними з ними особами 10% площ сільгоспугідь у межах адміністративного району та 100 тисячами гектарів – у цілому по Україні.
„Обмеження землекористування, що сьогодні нав’язується суспільству депутатами – це шлях до розвалу високопродуктивного рослинництва, цукрової галузі та індустріального молочного тваринництва, дошкульний удар по конкурентоздатності усього аграрного виробництва України”,- так коротко висловив свої враження від участі у засіданні аграрного комітету Верховної Ради України Сергій Стоянов, генеральний директор Української аграрної конфедерації, пропозиції якої не встановлювати таких обмежень, подані рядом народних депутатів, були проігноровані „більшістю” у Комітеті. Ми пропонували також, щоб ці „орендно-земельні” новації, якщо без них вже Україна „ніяк жити не може”, не мали б зворотної сили, але не були почуті депутатами.
Дотримання таких волюнтаристських, нічим не обґрунтованих обмежень, без сумніву, призведе до хаосу, невизначеності та дезорганізації у використанні мільйонів гектарів земель сільськогосподарського призначення, до вимушеної тінізації орендних відносин на землі, що, без сумніву, матиме руйнівні наслідки для сталого сільськогосподарського виробництва в Україні.
Особливо болючим це буде для цукровиробництва, де концентрація оренди земель навколо цукрових заводів (у 1-2-3 районах – по 30-40 тис.га) продиктована логістичними та технологічними особливостями цієї галузі (ще у радянські часи – у вигляді радгоспів-заводів). Кінець кінцем, не возити ж цукрові буряки разом із тисячами тонн земельної домішки на відстань 100 і більше кілометрів. Якою буде вартість того цукру і кому це буде вигідно?
Такі самі деструктивні наслідки цього пункту законопроекту матимуть місце щодо індустріального молочнотоварного виробництва, де концентрація оренди земель на прилеглих територіях викликана оптимізацією розміщення кормо-виробництва. Оптимальний за розмірами МТК (1200 корів) вимагає наявності поблизу нього 10 тис.га сільгоспугідь, як правило, у одному районі.
Значної шкоди буде завдано капіталізації українських аграрних компаній, що потерпатиме тепер окрім світової фінансової кризи ще й від такої „законотворчості” своїх власних обранців. Про який інвестиційний клімат в аграрному секторі України йтиметься після прийняття, не дай Боже, такого закону.
Чи ж не є сьогодні джерелом постійних доходів та соціального благополуччя для десятків тисяч трудівників села, про яких так піклуються депутати – ініціатори цих одіозних обмежень, праця на українських цукрових заводах, що ще залишилися в Україні, реконструйованих та модернізованих аграрним бізнесом.
Або на сучасних молочно-товарних комплексах, які тільки-но почали створюватися в Україні працею, розумом та коштом кращих з кращих українських аграрних компаній – Астарта-Київ, Агропродінвест, Сварог Вест Груп, УкрАгроКом, Індустріально-молочна компанія та багатьох інших.
Чи ж не завдяки системному аграрному бізнесу розбудована в Україні найсучасніша зернова індустрія, що виробила у цьому році історично рекордний врожай, портова інфраструктура, якій заздрять далекі й близькі наші сусіди, і яка дає змогу усім товаровиробникам – і великим, і малим, упевнено нарощувати виробництво зерна, прославляючи нашу країну у світі, - з гіркотою риторично запитує генеральний директор УАК.
ІЦ УАК