УАК: Генетична модифікація рослин: бізнес інтерес чи об’єктивна необхідність?

Протягом останнього часу все більше загострюється проблема забезпечення населення планети продовольством.

Насьогодні, як у всьому світі, так і в Україні відбувається  активний період переосмислення потреб щодо використання генетично-модифікованих культур, як сировини при виготовленні кормів та продуктів харчування.
 
Об'єктивної відповіді поки що не існує, але вже намічається фаза раціонального підходу та прийняття науково-, економічно-, політично- та соціально-обґрунтованих рішень.

Незважаючи на негативне ставлення до генетично модифікованих компонентів, у 2009 році посівна площа під біотехнологічними культурами становила 134 млн. га (9% від загальної світової площі під с/г культурами), що на 9 млн. га (7%) більше відповідного показника 2008 р. Протягом минулого року біотехнологічні культури вирощувалися у 25 країнах: 9 з яких – промислові, 16 - країни, що розвиваються. До країн-лідерів, за площею посіву таких культур, належали: США (64,0 млн. га), Бразилія (21,4 млн. га), Аргентина (21,3 млн. га), Індія (8,4 млн. га), Канада (8,2 млн. га), Китай (3,7 млн. га), Парагвай (2,2 млн. га) та Південна Африка (2,1 млн. га). Решту посівної площі (2,7 млн. га) поділили наступні 17 країн: Уругвай, Болівія, Філіппіни, Австралія, Буркіна-Фасо, Іспанія, Мексика, Чилі, Колумбія, Гондурас, Чеська Республіка, Португалія, Румунія, Польща, Коста-Ріка, Єгипет та Словаччина (за даними ISAAA). Основними біотехнологічними культурами на сьогоднішній день є: соя (75% від загальносвітової посівної площі під соєю), бавовник (50%), кукурудза (25%) та ріпак (більше 20%). Нещодавно комісар Єврокомісії по сільському господарству затвердив вирощування генетично модифікованої картоплі виду "Амфлора" (друга культура після кукурудзи "Монсанто" MON 810, що дозволені для вирощування в ЄС) для використання її в промислових цілях та при виготовленні кормів для тварин. Єврокомісія прийняла відповідне рішення на основі наукових та економічних, а не політичних міркувань.

Саме у період продовольчої кризи, в умовах постійного зростання населення планети та обмеження земельних ресурсів, світова спільнота зрозуміла важливе значення використання біотехнологій в рослинництві. Це  дає можливість аграріям досягати збільшення обсягів виробництва більш "чистої" продукції, стійкої до шкідників, шляхом інтенсифікації та зменшувати використання засобів захисту рослин.

При застосуванні вказаних технологій є й інша сторона медалі. Існує ймовірність виникнення дисбалансу у природі та порушення біологічного різноманіття (зникнення з трофічного ланцюгу певних видів комах, для яких окремі рослини є джерелом живлення та існування), можливість масового саморозповсюдження генетично модифікованих культур, що не підлягають впливу ЗЗР, і для боротьби з їх надлишком ефективними будуть лише механічні методи. Отже, за правилом золотої середини, доцільно  застосовувати як традиційні методи землеробства, так і біотехнології в рослинництві.

На теперішній час переважає погляд щодо шкідливості продуктів харчування "з ГМО", хоча ніхто цього ще не довів. Так, за останні 15 років проведених досліджень не було виявлено негативного впливу ГМО на організм людини та стан навколишнього природного середовища, проте  спостерігався конфлікт інтересів між учасниками експериментальних досліджень. За цей період в країнах ЄС залучено у межах 200-300 млн. євро для перевірки шкідливості ГМО. Тому стоїть питання: - "Скільки ще потрібно витратити коштів для відстоювання бізнес інтересів певних гравців ринку?"

Отже, час покаже наскільки об’єктивним та доцільним є використання генетично модифікованих технологій.

В Україні в поточному році виробники та продавці продуктів харчування опинилися у скрутному становищі через жорсткі вимоги маркування продукції з обов’язковим відображенням на етикетці позначок "з ГМО" або "без ГМО" (закони України від 17 грудня 2009 року №1778-VI "Про безпечність та якість харчових продуктів"(щодо інформування громадян про наявність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів) та №1779-VI "Про внесення змін до Законів України щодо надання інформації про вміст у продукції генетично-модифікованих компонентів").

Згідно європейської практики, в Україні визначено бар’єр вмісту ГМО на рівні 0,9 % від загальної маси продукту в одиниці упаковки, але  обов’язкового маркування позначкою «без ГМО» у країнах ЄС, на відміну України, не вимагається. Тому, на наш погляд, недоцільно, з економічної точки зору, маркувати продукцію без вмісту ГМО, адже відсутність вказаної етикетки автоматично означає, що продукція не містить генетично модифікованих компонентів, особливо це стосується продуктів, які взагалі не можуть містити ГМО.

Довідково:
В Україні нараховується 26 спеціалізованих лабораторій, виконати потрібно щонайменше 20-25 млн. аналізів, а це технічно неможливо. Вартість перевірки харчового продукту на наявність ГМО коштує близько 800 грн., тому для проведення комплексу заходів у відповідності із законами втрати на ринку продуктів харчування можуть скласти понад 2 млрд. грн.

Міжнародна служба з впровадження агробіотехнологічних розробок (ISAAA) до 2015 р. прогнозує 40 біотехнологічних країн (зокрема країн Азії, Латинської Америки та Африки, що розвиваються), 20 мільйонів фермерів, які вирощуватимуть біотехнологічні культури та 200 мільйонів гектарів біотехнологічних культур.

Протягом 2010-2015 рр. буде відбуватися поступове впровадження нових біотехнологічних культур для задоволення потреб світового населення. Наведено наступний  частковий відбір нових біотехнологічних культур/культур з привнесеними ознаками: Вt баклажани в Індії в 2010 р., які очікують отримання дозволу від уряду; кукурудза SmartStax™ в США та Канаді в 2010 р., яка містить вісім привнесених генів, що кодують три ознаки; посухостійка кукурудза в США в 2012 р. та в країнах Африки на південь від Сахари в 2017 р.; золотий рис у Філіппінах в 2012 р., в подальшому - в Бангладеші та Індії, а згодом - в Індонезії та В'єтнамі; біотехнологічний рис та кукурудза з фітазою в Китаї до 2013 р.; можливо, ознака ефективного використання азоту (NUE) та біотехнологічна пшениця до 2015 р.

Аналітичний департамент УАК