30.05.2011 09:49

Сприяння розвитку вільної торгівлі, або "Моє слово - моє зобов'язання"!

версія для друку
30.05.2011 09:49

Створення міжнародних правил і принципів торгівлі, які допоможуть захистити інтереси усіх учасників торгових операцій, - основний принцип цивілізованих ринкових відносин у світі. Ці правила мають бути зрозумілими і прийнятними для того, щоб не виникала необхідність обговорювати їх знову і знову для кожної нової торгової угоди.

«Вільна торгівля без бар`єрів: зерновий ринок і державна політика» стали темою IV Міжнародної Зернової Конференції, яка відбулася 26-27 травня 2011 року в Києві. Її організаторами традиційно виступили Міжнародна Асоціація Торгівлі Зерном і Кормами (GAFTA, ГАФТА) і Українська Зернова Асоціація (УЗА).

Проводяться такі спільні конференції раз на два роки і збирають керівників та провідних фахівців зерноторгових компаній світового рівня, інвесторів і політиків. Цього року на конференції розглядалися найактуальніші теми, які викликали активне обговорення учасників міжнародного і регіональних зернових ринків - це заборона експорту зернових в Росії, введення режиму квотування в Україні та можливість впровадження нею вивізного мита на основні види зернових культур.

На думку світової спільноти, серйозним питанням для українського уряду є підвищені ціни на продукти харчування, тому учасникам конференції було цікаво дізнатися про нові стратегії, які будуть застосовані Україною щодо експорту.

І хоча за день до початку конференції - 25 травня - з вуст міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка весь світ дізнався про відміну Україною експортних квот на пшеницю і ячмінь, ця тема не втратила своєї актуальності: досі немає офіційної постанови про це Кабінету міністрів України і на підпис до Президента України направлено ухвалений Верховною Радою закон про введення в 2011 р. експортного мита на пшеницю, кукурудзу і ячмінь.

Таким чином, більше ста п’ятдесяти учасників конференції з цікавістю слухали виступ українського профільного міністра, щоб спробувати збудувати для своїх компаній подальшу тактику поведінки і співпраці з Україною.

Під час роботи конференції було підписано два документи: меморандум про співпрацю між Кабінетом міністрів України та Чиказькою торговою біржею (ЧТБ) і меморандум про співпрацю між Українською ф’ючерсною біржею та ЧТБ. Для підписання меморандумів і участі в конференції до Києва прибув президент ЧТБ Лео Меламед. З українського боку від імені уряду перший документ підписав міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк.

Згідно з текстом меморандуму, сторони висловили намір, використовуючи значний позитивний досвід Чиказької торгової біржі та зацікавленість Уряду України, вивчити можливості та сприяти розвитку фінансового ринку нашої держави та удосконалення функціонування біржового ринку, у тому числі запровадження торгівлі товарними деривативами, зокрема ф’ючерсними та опціонними контрактами, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція.

Другий меморандум скріпив своїм підписом президент ВГО «Українська аграрна конфедерація» Леонід Козаченко.

Повертаючись до проблеми функціонування цивілізованого ринку зерна слід нагадати, що лише країни з нерозвиненою економікою можуть дозволити собі постійно змінювати правила гри на внутрішньому ринку. Це, на жаль, стосується і України. Однак враховувати світові правила гри нам усе-таки доведеться, тим паче, що існують вони вже понад 130 років – з моменту створення у 1878 році Міжнародної Асоціації Торгівлі Зерном і Кормами. Їі президентом-засновником був Джон Росс. Наразі, вперше за історію існування Асоціації, ГАФТА очолює представник України – Олексій Гаврилов, голова наглядової ради групи «Рамбурс». Він виступив перед учасниками конференції з коротким привітальним словом. Так само лаконічною була промова президента Української зернової асоціації Володимира Клименка.

Отже, розроблена ГАФТА понад сто тридцять років тому років тому система стандартів міжнародної торгівлі успішно функціонує впродовж усіх цих років і є базовою як для трейдерів, так і для суперінтендантів, логістів, брокерів, лабораторій і інших учасників ринку. Сьогодні Асоціація налічує понад 1000 членів з 80 країн світу.

І, хоча, сфера її діяльності з часом значно розширилася, первинною і основною метою Асоціації залишається надання стандартних форм торгових контрактів. Система стандартних форм контрактів ГАФТА є перевіреною і надійною, але це не означає, що умови контрактів залишаються повністю незмінними. Комітет міжнародних експертів з питань торгівлі проводить регулярні зустрічі, активно працює і стежить за новими тенденціями в міжнародній торговій сфері. На підставі його висновків в стандартні форми контрактів вносяться необхідні зміни.

Дуже важливо, щоб усі члени Асоціації проводили свою діяльність відповідно до єдиних правил і принципів професійної практики і етики для підтримки гідного рівня міжнародної торгівлі зерном і кормами. Це є необхідною умовою, адже приблизно 80% торгівлі зерном і кормами у світі відбувається з використанням стандартних форм контрактів ГАФТА.

«Моє слово - моє зобов`язання» - девіз Асоціації, адже в комерційних стосунках грають роль не лише юридичні документи: високий рівень довіри до партнера – важлива умова для укладання кожної угоди.

Департамент торгової політики Асоціації представляє інтереси своїх членів в урядових і виконавчих органах по всьому світу.

ГАФТА, маючи неурядовий статус на міжнародній арені, має значні можливості лобіювання інтересів своїх членів у Світової організації (СОТ) торгівлі, а також в Організації з питань продовольства і сільського господарства при ООН (ФАО) та Всесвітній організації охорони здоров`я (ВООЗ).

Вітчизняні промовці, зокрема міністр агрополітики Микола Присяжнюк і президент ВГО «УАК» Леонід Козаченко, а також наявна друкована інформаційна підтримка намагалися у якомога вигіднішому світі представити можливості України. Нам справді є чим пишатися.

Україна – могутня аграрна держава з давніми традиціями землеробства. Володіючи третиною світових чорноземів вона має потужний потенціал розвитку сільського господарства і обов`язково його реалізує. Для цього є всі передумови: родючі ґрунти, сприятливий м’який і вологий клімат, трудові ресурси, вигідне географічне розташування та близькість до ключових ринків Близького Сходу, Північної Африки, країн колишнього СРСР. Все це робить Україну надзвичайно привабливою для інвестування в аграрний сектор.

Лише за рахунок підвищення врожайності до середньоєвропейської, аграрний сектор України може більш ніж подвоїти валове виробництво зернових, довівши його до 100 мільйонів тонн. При цьому реальний експорт може складати понад 50 млн тонн.

Для успішного вирішення цього завдання гравцями зернового ринку вже створена потужна транспортно-логістична експортна інфраструктура, яка включає елеватори, дороги, перевалочні пункти в портах тощо. Через усю країну протікає могутній Дніпро, що не лише зрошує своїми водами поля, але й служить зручною водною магістраллю для дешевого транспортування урожаю з глибини країни до морських портів. Потужність зернових терміналів становить 35 млн тонн. Крім того, маючи вигідне географічне розташування, інфраструктуру портів та елеваторів, Україна може не лише експортувати, а й здійснювати реекспорт зернових з інших країн.

За якісним складом ґрунтів та продуктивністю угідь Україна вважається однією з найбагатших держав світу. Тому окремим перспективний напрямом, який неможливо реалізувати в іншому місці, є виробництво органічної продукції, потреба в якій постійно зростає.

За умови достатніх інвестицій у аграрний сектор, Україна може відіграти ключову роль у вирішенні проблеми дефіциту продовольства у світі. За прогнозами ООН та Організації економічної співпраці і розвитку до 2019-го року за темпами зростання аграрного виробництва Україна поступатиметься лише Бразилії і випереджатиме Китай та Індію.

Вже зараз Україна серед лідерів на світовому ринку зерна. За підсумками 2009/2010 маркетингового року ми впевнено вийшли на третє місце у світі за експортом зернових і займаємо близько 9% ринку. Попереду нас лише США і Європейський союз.

Наша держава є беззаперечним лідером з експорту ячменю та соняшникової олії: у цих галузях ми фактично диктуємо цінову політику. Україна посідає четверте місце за експортом кукурудзи і п’яте – за експортом пшениці. Значні перспективи у нарощувані обсягів зернової торгівлі дає нещодавній вихід на ринок далекосхідних країн.

Торгівля продукцією аграрного сектору є важливою складовою національної економіки. Наразі кожен четвертий долар надходить в Україну від експорту агропродукції. Загалом держава отримує до 10 млрд доларів від продажу сільгосппродукції на зовнішні ринки. За сприятливих умов наша держава спроможна стати провідним постачальником продовольства на світові ринки.

Втім, надамо слово учасникам конференції.

Олексій Вадатурський, генеральний директор ТОВ СП «НІБУЛОН», Герой України розповів про життя українських трейдерів на вітчизняному і світовому зернових ринках:

– Ще у 1991 році, коли «НІБУЛОН» був маленьким аграрним підприємством, ми вже розуміли, що Україна, незалежно від того, скільки продукції буде перероблятися на внутрішньому ринку, приречена на експорт. Ми бачили як працюють першокласні компанії, які прийшли на наш ринок зі своїми фінансами, іменем у світі торгівлі, зі своїм розумінням і баченням бізнесу. Ми тоді розуміли: або побудуємо свою інфраструктуру і станемо незалежними, або доведеться залежати від того, куплятимуть чи не куплятимуть наше збіжжя транснаціональні компанії. Враховуючи, що навіть зараз у нас кредитні ставки для аграрного сектору становлять 15-17% річних, в умовах гіперінфляції початку 90-х, нестабільності політичної ситуації вести бізнес в Україні було практично неможливо. Ми поставили собі за мету вибороти довіру першокласних західних банків, щоб за фінансовим забезпеченням не поступатися транснаціональним компаніям.

Звичайно, ми розуміли, з чим стикається транснаціональна компанія на ринку України: старі елеватори, відсутність нормальної логістики, нормальних автомобільних доріг, техніки для перевезення зерна, нормального портового господарства, монопольне становище Укрзалізниці. Без серйозної інвестиційної діяльності в Україні налагодити логістику неможливо. Проте вести інвестиційну діяльність в Україні - справа нелегка, до того ж розрахована на людей з міцними нервами.

Наразі, перш за все, для того, щоб інвестувати в аграрний сектор, потрібно вирішувати цілий комплекс питань, починаючи від виділення земельних ділянок, узгодження проектів тощо. І часто їх вирішення затягується на строк від одного до трьох років, бо потрібні рішення влади різного рівня – від місцевої ради, районної, обласної і аж до центральної. На паперову тяганину слід витратити роки, а кошти на вирішення соціальних потреб території, де передбачається будівництво, інвестор повинен віддати одразу. Потрібно фінансувати різні фонди, дитсадки, лікарні, щоб задовольнити того чи іншого чиновника і отримати той чи інший дозвіл. Причому ухвалення позитивного рішення місцевою владою напряму залежить від того, чи сплачено певну суму. Таких платежів, а їх можна назвати додатковим податком, набирається до 10% від вартості об’єкта будівництва. Та навіть якщо об’єкт введений в експлуатацію, інвестор – чи український, чи закордонний – не застрахований від того, що умови, на яких об’єкт був побудований, не будуть переглядатися. Після того, як трирічний шлях отримання дозволу на будівництво пройдений, можуть прийти чиновники і повідомити, наприклад, що земля отримана незаконно, тому слід переглянути умови будівництва, а значить – додатково сплатити гроші тим або іншим органам. Цей фактор потрібно враховувати, не кажучи вже про широко розвинуті корупційні механізми на різних рівнях.

Попри всі недоліки, наше підприємство – компанія «НІБУЛОН» - впродовж своєї діяльності, а цього року ми відзначаємо 20-річний ювілей, проінвестувало в економіку України $1,2 млрд. За останні 2,5 роки навіть в умовах фінансової кризи ми вклали в розбудову держави понад $350 млн. Незважаючи ні на які труднощі, ми вийшли на такий режим роботи, що в змозі будувати від 5 до 10 елеваторів на рік.

У чому полягала стратегія нашої інвестиційної діяльності? Ми вирішили побудувати серію суден класу «ріка-море». Проект має назву «Відновлення Дніпра як транспортної артерії України». За допомогою західних банків, в першу чергу ЄБРР, побудували 24 судна типу «ріка-море» загальною тоннажністю 108 тис. тонн. Наша інвестиційна програма дала можливість завантажити єдине діюче суднобудівне підприємство України – Миколаївський завод «Вадан Ярдс Океан», дала роботу 2,5 тисячам наших співгромадян. У минулому маркетинговому році нашими суднами перевезено 800 тис. тонн зернових, у той час, як уся Україна, усі суб’єкти господарювання, перевезли 700 тис. тонн. За кілька років роботи цієї інвестиційної програми ми стали одним із найбільших в Україні перевізників зернових зокрема і вантажів в цілому.

Проте в минулому році, після запровадження квот, увесь наш заповнений зерном флот-елеватор стояв біля причалів, і ми цілий рік мали колосальну проблему, пов’язану зі збереженням зерна на цих суднах. На жаль, через непередбачуваність ринку зерна, ми також призупинили інвестиційний проект з будівництва 12 буксирів і барж типу «ріка-море» й разом з ними - проект відновлення пасажирського судноплавства Дніпром та Південним Бугом.

Щоб мати впевненість у інвестиціях, повинен діяти вільний ринок. Бо вільний ринок – це можливість отримати прибуток від того чи іншого інвестиційного проекту. І якщо раніше ми щорічно вели інвестиційні проекти на суму $170-200 млн, то зараз, через непрозорість ринку, запровадження квотування і усунення окремих компаній з нього, у тому числі і нашої, від отримання квот, ми вимушені були призупинити будівництво ряду елеваторів і флоту.

Звичайно, за умови стабілізації ситуації, наша інвестиційна діяльність буде відновлена. Ми отримували кошти від урядів Данії, Нідерландів, Швеції, ЄБРР, Світового банку навіть в умовах фінансової кризи. Ми цінуємо довіру цих фінансових інститутів і сподіваємося на їхню підтримку в подальшому.

Зараз ми будуємо 17 підприємств. Всього в Україні нами побудовано елеваторів загальною місткістю 1,7 млн тонн. Загалом плануємо побудувати потужності 2,5 млн тонн, щоб наша компанія змогла без проблем експортувати до 8 млн тонн зерна на рік та забезпечити зберігання зерна як власного, вирощеного на площі 80 тис. га, так і закупленого для експорту. Адже не секрет: сьогодні, якщо компанії не належить елеватор, то власник зерна, у разі потреби, не завжди зможе забрати назад зерно тієї ж якості. І у нашій компанії є багато випадків, коли доводилося довго судитися з елеваторами, коли зерна не вистачало, і ми вимушені були його резервувати, виключати з обігу.

Одне з останніх підприємств, яке ми побудували в умовах заборони експорту, – Новоодеський елеватор на 76 тис. тонн. Ми побудували його впродовж цьогорічної зими, піднявши грунт на 3 метри над рівнем води, убезпечивши його від повені. Довелося врахувати повчальний досвід США - там прорвало дамбу на річці Міссісіпі і елеватори були затоплені.

Нині багато говорять про можливість в майбутньому вирощувати в Україні 80 млн тонн зерна. Я можу сказати: якщо урожайність у державі буде такою, як у нашої компанії – це реально вже сьогодні, бо ми маємо вдвічі вищі врожаї зернових, ніж середні по Україні.

Я переконаний, що Україна в змозі вирощувати вказані обсяги. Тому і закликаю зарубіжних учасників конференції активно інвестувати в нашу економіку. Ми маємо разом формувати цей ринок, а не чекати, поки шляхом спроб, помилок і експериментів над аграрним сектором Україна стане цивілізованою країною зі справжнім ринком зерна. Від відсутності інвестицій втратить, у першу чергу, аграрний сектор України, а відтак і світовий продовольчий ринок також.

Тому ваша активна позиція, позиція ваших урядів і їх діалог з керівництвом нашої країни не дозволять втратити Україну – державу з велетенським експортним потенціалом аграрного сектору. У світі на Україну покладають великі сподівання, тому нам потрібно разом попрацювати, щоб ці сподівання справдилися.

Цікавою виявилася доповідь президента Російського зернового союзу Аркадія Злочевського.

За його словами, Росія може засівати близько 11% світового хлібного лану. Зараз вона сіє близько 9% і на цій площі виробляє 6,5% світового обсягу зернових. Це дані 2008 року, коли був максимальний урожай у 108 млн тонн. Відповідно, доля російського експорту зерна складає в середньому 14% від світового. Звичайно, співвідношення площ і виробництва говорить не на користь Росії, поки що вона не може, володіючи такими резервами посівних площ внести достойний вклад у світове виробництво. Але експортом зернових Росія займається лише останні 10 років. До цього Росія і Радянський Союз були найбільшим імпортером зерна.

На думку пана Злочевського, потенціал у Росії величезний і в першу чергу він полягає у невикористаних резервах урожайності культур. (На жаль, в межах одного номера неможливо розмістити всю інформацію з конференції, тож тези доповіді пана Злочевського читайте у наступному числі «Агропрофі»).

Президент Української зернової асоціації Володимир Клименко, на прохання журналістів «Агропрофі», підбив попередні підсумки роботи IV Міжнародної Зернової Конференції:

- Конференція повністю виконала поставлені завдання. Близько 150 осіб з усього світу взяли участь у роботі конференції, вона збагатила новими знаннями і досвідом багатьох учасників ринку. Всі провідні гравці зернового ринку: «Каргіл», «Топфер», «НІБУЛОН», «Райз», «Кернел» були присутні.

Члени УЗА здійснюють 90% всього зернового експорту країни. Зернова торгівля у світі побудована таким чином, що близько 20 найбільших світових торгових домів контролюють увесь ринок. Всі вони були і працювали тут. Це дуже важливо.

В рамках роботи конференції завжди проходить така історична подія, як вечеря ГАФТА. Цьогоріч вона унікальна. В ній взяли участь понад 350 осіб, і вперше за 132 роки ця вечеря відбулася не в Лондоні, як це було завжди, а саме у Києві. Безумовно, це свідчення поваги до України як держави і до праці українських аграріїв.

Україна поставляє зерно до 90 країн світу, і кожна зернинка, що йде на експорт, виконує роль посла України. Люди прекрасно знають, що вони їдять хліб з української пшениці, годують худобу з вирощеного в Україні фуражного зерна.

Будемо сподіватися, що країн-імпортерів українського збіжжя побільшає, збільшаться наші врожаї зерна. Ця конференція і має сприяти тому, щоб урожаї в Україні були під 100 млн тонн й експортний географічний простір нашого зерна розширювався.

В рамках роботи конференції відбулася історична, знакова подія – підписання меморандуму про співпрацю між Кабінетом міністрів України, Національним банком України та Чиказькою торговою біржею.

Факт підписання меморандуму поки що належно не оцінений, адже без ф’ючерсної біржі, яка буде працювати в Україні, неможливо створити систему кредитування аграріїв під майбутній урожай. Це той відсутній шматочок пазла, якого не вистачало у загальній картині сільського господарства. Зараз ми готуємося вставити на належне місце ще один такий шматочок – запровадити бразильський досвід кредитування селян за допомогою аграрних розписок. У Бразилії цей механізм щорічно дає виробнику під майбутній урожай $20 млрд. У нас вже готовий законопроект з цього приводу, створено міжвідомчу робочу групу, до якої я теж входжу. У вересні ми розраховуємо ухвалити законопроект у парламенті. Проте аграрні розписки не можуть працювати без ф’ючерсної біржі. Тому ці два надважливі елементи починають сьогодні створюватися в Україні. Разом вони мають вирішити проблему нестачі оборотних коштів у сільському господарстві, яка наразі оцінюється у 50 млрд грн. Це недофінансування призводить до невиконання в повному обсязі технологій вирощування культур, недовнесення добрив, а значить і до низької урожайності. Саме тут закладено могутній потенціал до збільшення виробництва.

Бліц-інтерв’ю

«Україна постійно перебуває в стадії якогось незрозумілого експерименту»

Не вдовольнившись одними лише доповідями, кореспондент «Агропрофі» взяв інтерв’ю у Героя України, генерального директора ТОВ СП «НІБУЛОН» Олексія Вадатурського.

- Олексію Опанасовичу, прокоментуйте будь-ласка підписання меморандуму між урядом України і Чиказькою товарною біржею.

- Компанія «НІБУЛОН» уже декілька років працює на Чиказькій товарній біржі, і ми чітко розуміємо ту роль, яку відіграє ця біржа і біржа взагалі для сільгоспвиробників. Тому, зрозуміло, відкриття ЧТБ, - це визначна подія для зернового ринку України. Однак функціонувати вона зможе лише за умов відкритого ринку. Якщо ринок буде непрогнозованим, то біржа втратить свої функції на внутрішньому ринку України.

Підкреслюю, що для аграрного сектору України співпраця з ЧТБ – це колосальний крок вперед, це підтвердження розуміння світових механізмів ціноутворення в цілому. Відтак кожен вітчизняний аграрій розумітиме свої можливості і свою роль в глобальній економіці світу.

- Яку користь від цього отримає «НІБУЛОН»?

- У даному випадку, ми вже представлені на біржі, знаємо механізм ціноутворення і хеджуємо ризики, прогнозуємо ціни. Ми знаємо, у який період краще реалізовувати зерно, щоб убезпечитись від коливання цін як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

- Що ви думаєте про учорашнє рішення уряду про скасування квот на експорт зерна?

- Якщо розглядати експортні квоти і експортне мито, то квоти – це менше зло. Однак Україна постійно перебуває в стадії якогось незрозумілого експерименту.

Мито – це, в першу чергу, зниження рентабельності для аграрного сектору нашої держави. Тому, зрозуміло, ринок Україні відпрацює і це мито за рахунок аграрного сектору, за рахунок сільгоспвиробника.

- Чи ви відновили у зв’язку зі скасуванням квот закупівлю зернових?

- Ми відновили закупівлю кукурудзи. Учора дізналися про скасування квотування, але ми дочекаємося офіційного оприлюднення постанови Кабінету Міністрів в засобах масової інформації і потому прийматимемо рішення.

Якщо Президент України підпише закон про введення експортного мита на зернові, то ринок, зрозуміло, працюватиме вже з урахуванням цього фактору.

- Багато компаній говорили про збитки, які вони отримали через введення квотування. Ви якось підраховували свої збитки?

- Сьогодні можна себе змучити, якщо щодня підраховувати понесені збитки, тому що збитки носять наростаючий характер. Якщо з ранку до ночі рахувати збитки – це згибле діло.

Насправді збитки легко підрахувати. Дев’ятимісячне зберігання зерна – це вже подорожчання його собівартості - близько 50 доларів на тонні. З зерном, яке зберігалося на елеваторах, треба було працювати: проводи фумігацію, переводити зерно з літнього режиму зберігання на зимове, потім з зимового на весняне, з весняного - знову на літнє. Це колосальні витрати. Також враховуються природні втрати при зберіганні збіжжя, пов’язані з малочисельними операціями з зерном.

Ще один негативний фактор – погіршення якості зерна. Для того, щоб таке зерно, як кукурудза, не втратило якості при зберіганні, з ним треба особливо уважно працювати. Від тривалого зберігання кукурудза суттєво псується, бо їй властива схильність до подрібнення, механічні ушкодження тощо. Це дуже копітка робота.

Дев’ятимісячне обслуговування кредитних ліній торгуючими компаніями – це також додаткове подорожчання зерна ще мінімум 35-40 доларів на тонні.

Відтак, сумарно цей рік приніс для тих, хто зберігав упродовж цього часу зерно на елеваторах, збитків у середньому 120-130 доларів на кожній тонні.

- Яку кількість зберігали ви?

- Вісімсот тисяч тонн.

- Чи встигнуть вітчизняні елеватори підготуватися для прийняття нового урожаю?

- Насправді це одна з проблем, оскільки на сьогодні логістика в Україні недосконала. Більшість вітчизняних елеваторів, але не в системі компанії «НІБУЛОН», не в змозі мобільно провести відвантаження зерна. Зрозуміло, для елеваторів буде проблемою підготовка до приймання зерна нового урожаю, яке має розпочатися вже у червні.

- Завдяки якості ваших елеваторів ви, мабуть, встигнете підготуватися…

- Ми встигнемо.

Але якщо, скажімо, постанову уряду про скасування квот по пшениці і ячменю надрукують не завтра-післязавтра, а через два тижні, що в Україні цілком можливо, то зрозуміло, у червні розпочнеться збирання нового урожаю і старе зерно на більшості елеваторів просто перемішається з новим зерном. Відтак не буде можливості розділити навіть партії зерна и організовано розпочати приймання зерна нового урожаю.

- На вашій зустрічі з біржовими представниками йшла мова про створення чорноморських контрактів. Чи сертифіковані ваші елеватори для такої співпраці?

- Наші елеватори усі сертифіковані: вони нові, сучасні, високотехнологічні. Ми тільки вітаємо налагодження цивілізованих стосунків із залученням біржових механізмів. Це дуже цікаві механізми. Наша компанія ще минулого року була готова в мережі своїх елеваторів надати можливість сільгоспвиробникам працювати за механізмами Чиказької товарної біржі. Однак недолугість нашої державної політики на зерновому ринку не дала можливості запровадити цей механізм.

 

 

 

Джерело: прес-служба компанії НІБУЛОН

Див.: ФОТОЗВІТ УАК


Що найбільше заважає розвитку аграрного бізнесу?:
Інші опитування