12.01.2012 08:49

„Ринок земель по-українськи” не дасть Великих грошей для „українського аграрного стрибка”

версія для друку
12.01.2012 08:49

 Розумно сподіватися на приплив грошей, Великих грошей, потрібних для „українського аграрного стрибка”, як це хотілося б, коли мова йде про сенс запровадження ринку землі у країні з таким аграрним потенціалом як наша, не доводиться. У тому вигляді як це сьогодні пропонується.  По одній простій причині – не буде під заставу землі належних позичальників отих грошових ресурсів, з використанням яких міг би статися той самий „стрибок”.


  Українські законодавці з аграрного комітету Верховної Ради на дають права українським сільгосппідприємствам набувати у власність землі сільськогосподарського призначення. А не маєш у власності – немає чого і заставляти. Хоч і маєш мотивацію…
  Але ж оці сільгоспвиробники-юридичні особи виробляють в Україні 85-90 процентів товарної продукції у рослинництві. І саме у цьому секторі „закопаний” отой „нереалізований потенціал”, про який останнім часом стало модно говорити у контексті із словом „Україна”, і на реалізацію якого потрібні оті Великі гроші.
  Отже, не буде Великих грошей й на реалізацію „української мрії” – досягнення виробництва 80 млн.тонн зерна до 2015 року”?
  А що ж буде? А будуть „неналежні” позичальники, не для цілей „аграрного стрибка”. Якщо з 2013 року почнеться ринковий обіг с/г земель, то лише власники земельних паїв, сьогоднішні „тригектарники”, теоретично (бо чи цікаво буде банкам чи державному земельному банку мати справу з такими наділами) матимуть змогу віддати свою землю у заставу і отримати кредит. Скільки? Усі півтори (чи дві?) тисячі доларів США? І для чого (земля ж все одно у оренді)? На іменини? На поховання? На навчання? На „бухло”? Ото „головний біль” буде, не дай Боже, для Національного Банку, що відповідає за інфляцію в країні!
  Навряд чи „зроблять погоду” у земельній іпотеці, не кажучи вже про „стрибок” в аграрній сфері й „стогектарники”, бо ними ще треба стати, витративши купу грошей, яких немає. І скільки на це піде часу – невідомо. І навіщо сьогодні витрачатися на те, під що завтра братимеш іпотечний кредит?

…Але може вони, депутати, „мали на увазі” шалений притік інвестицій?

ІЦ УАК