20.09.2011 09:47

Іван Томич: Розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів – магістральний шлях для АПК України

версія для друку
20.09.2011 09:47

Створення та діяльність сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОК) в Україні протягом 20 років відбувається стрибками „розвиток - спад – розвиток”, нагадуючи математичну криву. Так, у 2009 році кількість СОК в Україні збільшилась з 400 до 655, а вже у 2011 році зменшилась до 565. Скорочення чисельності СОК тісно пов’язане із непрогнозованістю державної політики.

Про сучасний стан та перспективи розвитку сільськогосподарчих кооперативів в Україні розповів Томич Іван Федорович, голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України, почесний президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України.

- Які особливості формування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні?

- Становлення СОК відбувалося у три етапи. Сьогодні у розрізі новітньої обслуговуючої сільськогосподарчої кооперації третій етап становлення. Перший етап розвитку СОК припадає на 1993-1995 роки, перший сільськогосподарський обслуговуючий кооператив був створений у грудні 1993 року. Перший спад у розвитку СОК відбувся у 1996-97 роках. У 1998-2001 рр. розпочинається другий етап або друга хвиля розвитку сільськогосподарчої обслуговуючої кооперації. Цьому сприяло прийняття Закону України „Про кооперацію” (1998 р.), де окремим розділом було призначено законодавче забезпечення розвитку сільськогосподарчих кооперативів. Також другий етап був підкріплений реформуванням аграрного сектору, який почався у 1999 році після виходу Указу Президента України №1529/99 „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”. Відбулися серйозні зміни у структурі сільськогосподарського виробництва. З’явилася велика кількість нових фермерських господарств, людей, які почали самостійно працювати на земельних паях, що стало підґрунтям для утворення СОК. Із 2001 року починається помітний спад у розвитку сільськогосподарчої обслуговуючої кооперації. У 2009 році за ініціативи прем’єр-міністра України була прийнята „Державна цільова програма розвитку сільськогосподарчих обслуговуючих кооперативів до 2015 року”, що стало серйозним поштовхом для третього етапу розвитку СОК в Україні. Особливість цієї державної цільової програми полягала у тому, що вперше у новітній історії України із держбюджету було виділено 90 млн. гривень, які були направлені у регіони на підтримку СОК. Важливість цих коштів у тому, що з’явилась можливість утвореним сільгоспкооперативам відшкодувати 90% вартості придбаних технічних ресурсів. Внаслідок цього у 2009 році відбулось зростання кількості сільгоспкооперативів із 400 до 655. У 2010 році трапився черговий спад, до 430 об’єднань, у зв’язку із відсутністю реалізації програми та державної підтримки. І вже 2011 рік характеризується черговим зростанням кількості СОК. Сьогодні нараховується 565 обслуговуючих сільськогосподарчих кооперативів. Це обумовлено підтримкою регіональних органів влади, виділення коштів з обласних бюджетів на підтримку розвитку сільськогосподарської кооперації.

- Іване Федоровичу, наведіть, будь-ласка, приклади успішних СОК у нашій країні.

- Прикладів досить успішних кооперативів багато. Є кооперативи, які вже 16-18 років виконують свою місію, надають послуги, покращують економіку фермерських селянських господарств. Наприклад, СОК «Ратай» у Заліщицькому районі Тернопільської області у складі якого 250 фермерських і особистих селянських господарств, СОК «Західний» Рівненської області нараховує 30 членів у вигляді фермерів та ОСГ, сільгоспкооператив «Енеїда» у м. Херсон та цілий ряд інших, що були утворені у перші роки становлення сільськогосподарської кооперації. Пізніше утворені кооперативи також успішно розвиваються. Наприклад, сільськогосподарський кооператив по виробництву овочів Каховського району на Херсонщині нараховує 12 фермерських господарств або молочний кооператив у Херсонській області, який сформований після 2000 року та демонструє позитивні результати протягом усього періоду діяльності.

Загалом, СОК зорієнтовані не стільки на збільшенні валового виробництва, скільки на задоволенні потреб своїх колективних членів. У плані покращення просування та реалізації продуктів вони досить успішно стоять на ринку сільгосппродукції. Якщо характеризувати динаміку зростання СОК, вона є стрімко зростаючою умовно через цілий ряд перешкод у їхній діяльності. Розвиток СОК серйозно стримує законодавча неврегульованість питання неприбуткової діяльності та системи оподаткування.

- Які податкові зобов’язання перед державою несуть СОК?

- СОК мають набагато більше навантаження, ніж сільськогосподарські підприємства або фермери. Кооператив має набагато складнішу або подвійну бухгалтерію, я маю на увазі по навантаженню ті суми сплати податків набагато вищі, ніж в окремо узятих фермерських чи особистих господарств, сільгосппідприємств.

Це є головною перешкодою щодо створення СОК, бо кожен фермер має привілей у системі сплати податків, а якщо вони об’єдналися, тобто надають послуги, то потрапляють в іншу систему оподаткування, яка набагато складніша. Це сповільнює широке поширення розвитку сільськогосподарської кооперації і ті кооперативи, які утворилися, мусять маневрувати.

Однак статистика свідчить, що за останній 2011 рік кількість СОК зросла на 135 одиниць, що демонструє позитивну динаміку розвитку. Безумовно, ми ще не отримали таких, я б сказав, регіональних масштабних кооперативів, які серйозно впливають на ринки продукції і на формування цінової політики. Чому? А тому, що податкова політика сьогодні і новий прийнятий Податковий Кодекс не дають таких можливостей, а також відсутність державної підтримки у вигляді дотацій та субсидування процентних ставок кредитів.

Узагальнюючи вищезазначене, можна виділити чотири основні перешкоди на шляху розвитку СОК. Перше - недосконалість податкової політики, друге - відсутність державної підтримки, третє – низький рівень навчання, інформаційної роботи, дорадництва серед потенційних груп, які можуть створити сільгоспкооперативи, четверте – відсутність менеджерів, активістів, лідерів серед кооперативного руху.

- У яких галузях сільського господарства створення кооперативів є найбільш актуальним?

- Сільськогосподарська кооперація є найбільш успішною у молочній галузі. Дрібні виробники займають 82% молочного ринку і без кооперації говорити про безпеку продуктів, про їх якість, про конкурентоздатність безперспективно. Не секрет, що у селянських господарствах молоко низької якості і дотримання стандартів не завжди виконується. Переваги СОК у тому, що є можливість забезпечити охолодження, контроль за якістю і доведення цієї продукції до споживача. За таких умов зростає закупівельна ціна на молоко і це є основним стимулюючим фактором для збільшення виробництва та участі у кооперативах. Наприклад, візьмемо закупівельні ціни на ринку молока. Так, переробні підприємства пропонують 1,8-2 грн./л. А сільськогосподарські кооперативи, які створили свою інфраструктуру (тобто мають охолоджувальні камери, налагоджену логістику) пропонують закупівельну ціну на рівні 3-3,5 грн./л. Ось результат діяльності кооперації. Це є шлях формування ціни, що відповідає інтересам виробника.

Якщо охарактеризувати даний показник, то він найкращий у Вінницькій області, де нараховується 50 СОК молочного спрямування із 70 існуючих. У 2009 за підтримки уряду Державною цільовою програмою молочні кооперативи вийшли по загальній кількості на перше місце.

Тип багатофункціональних кооперативів також набув значного поширення. Дані кооперативи задіяні у багатьох напрямках сільськогосподарського виробництва, диверсифікуючи свою діяльність.

- Які переваги сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів перед приватним господарством?

- Тут немає ніякої конкуренції. Основною ціллю СОК є вирішення проблем дрібних фермерів, що об’єднуються. Наприклад, об’єднуються 10 фермерів по зберіганню зерна і між ними ніякої конкуренції не може бути. Вони налагоджують (умовно) зберігання зерна, його транспортування, формування оптової партії та її продаж на вигідних умовах. У результаті цього виграє не кооператив, а виграє фермер, тому що ціна, за яку вигідно продали, повертається виробнику. Суть у тому, що через об’єднання спільних зусиль кожне фермерське господарство повинне виграти. Сільгоспкооператив – це менеджмент, який працює отримуючи зарплату і він не переслідує цілі прибутковості як посередник, який ставить за мету саме отримання прибутку.

Тобто, учасники СОК домагаються як покращення якості продукції, її переробки, фасування, зберігання, транспортування, так і підвищення ціни реалізації. У цьому сутність сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, яка сприяє покращенню дохідності.

- У майбутньому, якій моделі розвитку краще надати перевагу: об’єднанню дрібних виробників у СОК або типовій моделі агрохолдингу?

- Однозначно для підтримки розвитку сільської місцевості реальним фактором є розвиток фермерства. Особисті селянські господарства мають укрупнювати своє дрібнотоварне виробництво. Перехід до фермерських господарств відіграє важливу соціальну роль на селі з точки зору створення нових робочих місць, розвитку сільської місцевості і зростання виробництва сільгосппродукції.

- Які переваги може отримати Україна у контексті конкурентної боротьби за ринки збуту продукції (з точки зору виробника та з точки зору споживача), розвиваючи кооперативний рух?

- У даному випадку повинна бути ціль інша. Стратегія країни, як експортно-орієнтованої держави. Це питання номер один. Особливо це стосується групи зернових культур. У даному випадку повинна бути довготривала прогнозована політика держави щодо підтримки виробництва, розвитку інфраструктури і реалізації зернового господарства, а не створення стримуючих бар’єрів, які ми маємо на сьогодні: експортні мита, невідшкодування або ліквідацію ПДВ, монополізацію ринку зерна та інший ряд перешкод, що не дають можливості товаровиробнику отримати нормальну ціну на внутрішньому ринку та ставить нашу продукцію у неконкурентні умови з іншими країнами (Польща, Франція, Німеччина, Росія). Ці фактори серйозно стримують нарощування виробництва зерна. Відносно інших категорій продуктів також існує ряд перешкод, які гальмують нарощування велико-товарного виробництва.

- Чому не мали успіху проекти підтримки кооперації в Україні, на які донорами США та ЄС було витрачено багато коштів?

- У плані підходу щодо створення кооперативів були допущені серйозні прорахунки зі сторони менеджменту тих проектів, зі сторони влади і безпосередньо виробників.

- Яка ситуація зі створенням/діяльністю сільгоспкооперативів у Польщі та Росії?

- У Польщі сільськогосподарська кооперація динамічно розвивається. Значний обсяг товарних потоків здійснюється саме через кооперативи. При тому, що територія Польщі удвічі менша від території України, кількість СОК там у десять разів більше. Можна стверджувати, що Польща попереду на десятиліття у плані розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
Росія не відрізняється позитивними результатами діяльності СОК, а можливо навіть відстає від рівня, якого досягла Україна.

Записала - Ірина Осипенко, підготовлено - ІЦ УАК


Чи підтримуєте Ви впровадження ринку с/г земель до кінця року?:
Інші опитування