10.03.2011 16:01

ЕКСПРЕТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ: ПРОЕКТ 8163 ЩОДО ЕКСПОРТУ ЗЕРНА - ВІДХИЛИТИ. ТЕКСТ

версія для друку
10.03.2011 16:01

ВИСНОВОК

на проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» щодо експорту зерна за зовнішньоекономічними договорами (контрактами)»

(реєстр. № 8163 від 25.02.2011 р.)

Метою законопроекту є запровадження нових правил експорту зерна. Для цього у законопроекті передбачається створення державного оператора із забезпечення експорту зерна, а також змінити порядок здійснення експорту зерна за зовнішньоекономічними контрактами.

Розглянувши вказаний законопроект, управління вважає за доцільне висловити щодо його положень такі зауваження.

У законопроекті передбачається доповнити частину першої статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» пунктом 28, згідно з яким державний оператор із забезпечення експорту зерна – це державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого 25 відсотків та більше, яке визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України, на здійснення експорту зерна та продуктів його переробки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами)».

Натомість зазначимо, що пунктом п’ятим цієї ж статті Закону визначається державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки - державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого становить не менше 75 відсотків, яке визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України на реалізацію міжнародних договорів із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки. Тому, на думку управління, прийняття цієї законодавчої ініціативи призведе до дублювання функцій різних державних агентів у питаннях експорту зерна.

Положеннями законопроекту пропонується доповнити розділ X Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» новою статтею 801, в якій передбачається, що експорт зерна за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками зерна, у обсягах власного виробництва, іншими суб’єктами господарювання, які діють на ринку зерна, в обсягах передбачених договорами (контрактами) з сільськогосподарськими товаровиробниками на вирощування зернових культур, що здійснили авансові платежі в обсязі не меншому ніж 50 відсотків ціни відповідної продукції, що склалася на біржовому ринку України, на термін не менший вегетаційного періоду вирощування відповідної сільськогосподарської культури, та Державним оператором із забезпечення експорту зерна».

Запропонована редакція статті 801 Закону є, на наш погляд, некоректною, оскільки з її положень неясно, що мається на увазі: чи авансові платежі мають бути здійснені після закінчення терміну вегетаційного періоду вирощування, чи, на думку авторів проекту, ціна має визначатися виходячи з біржових цін, що склалися під час вегетаційного періоду вирощування. Окремого пояснення потребують підстави для здійснення авансових платежів при експорті зернопродуктів.

Крім того, запровадження запропонованих проектом обмежень щодо експорту зерна, на нашу думку, не повною мірою узгоджується із положеннями Конвенції про торгівлю зерном 1995 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України від 06.07.2010 року. Згідно з її положеннями Сторони, які підписали цю Угоду, взяли на себе зобов’язання у сприянні розширенню міжнародної торгівлі зерном і забезпеченню якомога вільнішого розвитку такої торгівлі, у тому числі усуненню торговельних бар’єрів. Тому введення обмежень по експорту продукції виглядає таким, що не відповідає взятим Україною на себе міжнародним зобов’язанням.

Звертаємо увагу, що у пояснювальній записці до законопроекту наголошується, що «на сьогоднішньому етапі розвитку аграрного ринку значна частка доходів від реалізації продукції, вирощеної вітчизняними сільськогосподарськими виробниками, присвоюється посередниками та компаніями-експортерами (трейдерами), більшість з яких мають іноземний капітал».

З цього приводу доречно нагадати, що згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, в тому числі, принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає, зокрема, у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки.

При цьому відповідно до статті 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт та імпорт видів товарів, не зазначених у цій статті, не дозволяється і може бути оскаржено у судовому порядку. Причому, будь-які організації, в тому числі державні, не мають права здійснювати функції, що прямо чи побічно перешкоджають іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності вільно здійснювати таку діяльність, за винятком випадків, прямо зазначених в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Управління вважає, що положення вказаного законопроекту щодо створення державного оператора із забезпечення експорту зерна призведе до монополізації ринку, що також не узгоджуються з частиною третьою статті 42 Конституції України, відповідно до якої визначається, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницької діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку та недобросовісна конкуренція.

Крім того, у законопроекті не враховуються вимоги антимонопольного законодавства. Так, відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Запропоновані проектом зміни також суперечать ряду положень Господарського кодексу України. Зокрема, одним з основних принципів господарювання в Україні є обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві (абз. 4 пункту 1 статті 6 Кодексу). Крім того, відповідно до частини першої статті 25 Кодексу держава підтримує конкуренцію як змагання між суб’єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб’єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб’єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. А частиною другою статті 25 та частиною першою статті 31 Кодексу передбачається, що органам державної влади та місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відхилити.

Керівник Головного управління                                      В.Борденюк

Вик.: В.Семілетов, О.Олещенко, А.Мних, І. Фомін


Найбільша проблема АПК сьогодні - це :
Інші опитування