Експортуємо корми – імпортуємо м’ясо

Останнім часом в Україні зростають обсяги вирощування птиці та свиней, у структурі годівлі яких значну частку займають комбікорми. Для виготовлення комбікормів використовують пшеницю, ячмінь, овес і кукурудзу як зернові компоненти, а також відходи виробництва олій – як білково-вітамінну добавку, що і є об’єктом нашої уваги.

Україна має усі можливості для вирощування основних компонентів комбікормів - зернових та білкових. На початку 90-х років комбікормова промисловість виробляла близько 16 млн. тонн комбікорму, що відповідало потребам тваринництва. У період до 2000 року тваринницька галузь зазнала значних втрат у обсягах, що примусило комбікормову галузь майже зупинитися. Практично увесь обсяг соняшникового шроту, який не мав ринку збуту в Україні, потрапляв на експорт. Лише з початком відродження птахівництва та, згодом, свинарства активізувалась робота комбікормових підприємств. Так, вже протягом 10 років обсяги виробництва комбікорму невпинно зростають у середньому 16% на рік, забезпечуючи при цьому певний внутрішній попит на білкову сировину.

Темпи зростання обсягів виробництва олійних культур в Україні значно вище, аніж виробництва комбікорму. В Україні за 2007-2010 роки спостерігається тенденція збільшення обсягів виробництва сої та насіння соняшнику. Так, якщо у 2007 р. виробництво соняшнику становило 4,17 млн. тонн, а сої – 720 тис. тонн., то у 2009 р. виробництво соняшнику зросло на 52,5%, до 6,36 млн. тонн (що становить 1/5 частину світового виробництва), а сої - на 44,7%, до 1,042 млн. тонн. У 2010 році багато крупних вітчизняних виробників заявляли про наміри збільшення посівів під кукурудзу, соняшник і сою, як більш цікавих, з фінансової точки зору, культур, відмовляючись від пшениці та ячменю та деяких кормових культур.

Серед білкових кормів для сільськогосподарських тварин соя є лідером на світовому ринку. З огляду на ефективність використання, соєвий шрот є більш привабливим, але з огляду на реальну ситуацію, яка склалася в Україні, макуха з насіння соняшнику дійсно є реальною альтернативою соєвої макухи, як продукт вітчизняного виробництва, якого мається у розпорядженні у достатній кількості та за відносно низькою ціною. Крім того, соняшникова макуха містить високоякісний білок, який відповідає фізіологічним нормам годівлі. Тому такий продукт може ефективно використовуватися не лише для експорту, але й для потреб вітчизняного тваринництва.

Намагаючись уникнути ризиків, які виникають у зв’язку з залежністю від імпорту, Україна поступово зменшує обсяги імпорту соєвої білкової сировини. Якщо за 2007 рік в Україну було ввезено 159,2 тис. тонн макухи та інших твердих відходів і залишків, одержаних під час вилучення соєвої олії (найбільші обсяги експортували Бразилія - 91,8 тис. т, Нідерланди - 38,5 тис. т, Аргентина - 8,5 тис. т), то за 2009 рік, обсяги імпорту зменшились на 50% до 81 тис. тонн (Німеччина - 27,4 тис. тонн, Бразилія – 21,6, Нідерланди - 16,2).

З іншого боку, Україна, збільшуючи обсяги виробництва соняшникової олії, підвищила внутрішнє використання макухи та значно наростила обсяги її експорту, а саме – на 56% протягом 2007-2009 рр. Зокрема, якщо у 2007 році експорт соняшникової білкової сировини становив 1,6 млн. тонн, то за 2009 рік вже 2,5 млн. тонн. Але, у зв’язку із зниженням ціни, обсяг валютної виручки збільшився лише на 20%.

Особливою популярністю соняшникова макуха користується у Європі, куди у 2009 році експортувалось 1,5 млн. тонн білкової сировини, у тому числі 0,5 млн. тонн до Польщі, 0,3 – до Білорусії. При цьому слід зазначити, що саме Польща є одним із основних імпортерів до України свинини, Білорусь – основним імпортером молочної продукції. Українська макуха дає можливість іноземним підприємствам розвивати та підвищувати ефективність власної тваринницької галузі та, експортуючи м'ясо до України, отримувати дохід за рахунок українських споживачів.

Отже, вітчизняне тваринництво має значний резерв для розвитку. За розрахунками експертів УАК, якщо усю кількість експортованої у 2009 році макухи використати у складі комбікорму на території України, то це дасть можливість “зняти” з ринку біля 12-13 млн. тонн кормового зерна та збільшити виробництво різних видів м’яса приблизно на 6 млн. тонн. Такі зміни позитивно вплинуть на зерновий ринок України й нададуть можливість забезпечити українське населення м’ясопродуктами та значно наростити обсяги експорту м’яса як продукту із високою часткою доданої вартості, тим самим підвищуючи ефективність експорту.

Аналітичний департамент УАК