13 причин нереалізованого потенціалу сільського господарства

Через популістську та непродуману політику уряду темпи розвитку аграрного сектора розчаровують. Україна відновила свою репутацію житниці Європи, оскільки за останні два сезони зібрала рекордні урожаї (у 2008 році – 52 млн. тон, а у 2009 – 48 млн. тон). Більш того, значно збільшились інвестиції в аграрний сектор. Однак, я думаю, що темпи росту галузі в цілому розчаровують, а український уряд робить усе для того, щоб їх ще більше сповільнити через свою недалекоглядну політику. Якби вони того не робили, аграрний сектор вже зараз би давав більші урожаї та як мінімум удвічі більше коштів ніж воно дає зараз.

Чому я так думаю? Нижче викладено деякі з причин:

1. Кожного року український уряд намагається через популістські ідеї та шкідливі політичні заходи завоювати виборців у «героїчній боротьбі» то з високими цінами, то з низькими. В обох випадках в найбільшій мірі уряд зашкоджує безгрошовим фермерам, замість того, щоб сформувати ясний та прозорий ринок, що сприяло б зменшенню волатильності цін.

2. Як і за часів Радянського Союзу, український уряд гордо звітується щодо кількісних виробничих показників, тим самим намагаючись продемонструвати буцімто успіхи, замість того, щоб подати показники продуктивності. Адже великі обсяги виробництва ще не говорять про великі прибутки фермерів.

3. Українські уряди протягом багатьох років забороняли забій ВРХ і ще на сьогодні вважають, або намагаються ввести громадськість в оману, що зниження поголів’я корів є негативним чинником. І навіть якщо потреба України складала близько 30 відсотків молока, яке вона виробляє, все одно потребують утримувати велику кількість худоби. В основному це призводить до зберігання великої кількості низькоякісної та непродуктивної худоби, яка споживає практично таку саму кількість кормів, а продуктивність молока становить третину від показника, що стосується високопродуктивних корів. Таким чином, витрачається велика кількість кормів на тварин, що приносять збитки. Тепер, після 18 років незалежності, ми досягли такого рівня, за яким Україна потерпає від молочного дефіциту. Крім того, було втрачено можливість швидкого реформування галузі.

4. Уряди викидають мільярди гривень на прямі дотації фермерам, що не має ніякої різниці для тих з них, що працюють ефективно. Тим самим врешті решт дотується неефективне виробництво. Набагато менше коштів виділяється на створення ринкової інформаційної системи, що сприяло б кращому інформуванню фермерів про глобальні та національні тенденції на ринках і дозволяло б виробникам працювати більш ефективно та досягати кращих результатів.

5. Український уряд демонструє, що й досі не виробив чіткої стратегії щодо поліпшення стану сільського господарства та базової інфраструктури. Відсутність сучасної інфраструктури призводить до збитків у мільярди доларів.

6. Уряд продовжує деструктивний мораторій на продаж сільськогосподарських земель, мотивуючи це різними причинами. Уряд продовжує захищати таку позицію як необхідну для захисту бідних землевласників та фермерів, проте в такі цілі не вірить навіть дурень. Зовсім нещодавно політично настроєний, в якому партії націлені на президентські вибори, знов подовжили дію мораторію. Ця коштовна не дає можливості використати мільярдні інвестиції на розвиток сільськогосподарського виробництва, інфрастукрути та сільських територій., при цьому залишаючи бідних людей бідними. Без відкритого ринку, який встановлює ринкові ціни на землю, складно отримати іпотечні кредити. І при здаванні в оренду землі власники не знають справжньої вартості землі, а відтак і орендна плата є заниженою. Це популістське рішення також тяжіє над банківською системою, бюджетом, валовим внутрішнім продуктом, експортом, а також обмежує робочі місця.

7. Деякі уряди намагалися контролювати ситуацію на ринку через імпорт дешевого м’яса, проте це не дало очікуваного ефекту, а обернулося збитковістю й закриттям багатьох господарств, які займалися виробництвом м’яса. Таким чином Україна експортує багато дешевого кормового зерна, а імпортує дороге м’ясо, яке вирощене на українських кормах.

8. Регулювання урядом цін на сільськогосподарську продукцію та виробничі ресурси боляче відбивається на товаровиробниках та відлякує інвесторів.

9. Український уряд втратив багато можливостей залучити закордонних виробників сільськогосподарської техніки, завдаючи тим самим удар по конкуренції.

10. Уряд встановлює жорсткі умови для іноземних постачальників, намагаючись захистити абсолютно неконкурентоспроможного національного товаровиробника. В результаті цього не вдалося залучити великих іноземних гравців, які до цього часу могли б провести дослідження українського ринку та сприяти його розвитку.

11. Уряд продовжує підтримувати радянську школу сільськогосподарської освіти. Проте, ця система точно у чомусь неправильна, якщо більшість випускників ВНЗ знаходять роботу не за фахом. Навчання проходить на основі застарілої інформації, що негативно відбивається на ефективності аграрного бізнесу, проте уряд не запобігає до зусиль для покращення ситуації.

12. Україна втрачає багато енергії альтернативних джерел (вітрової, біологічної і т.д.), експортуючи деякі з біоенергетичних ресурсів та імпортуючи дорогі нафту та газ, а сільське господарство стає менш конкурентоспроможним. Минулі уряди не робили нічого задля виправлення ситуації

13. Українська влада не звертає уваги на підвищення конкурентоспроможності, ефективності, якості продукції та продуктивності праці. Ці слова часто згадуються урядовими чиновниками, але не підтримуються відповідними заходами.

Незважаючи на всі ці та інші бар'єри, такі як звичайна корупція, бюрократизм, податкові проблеми і т.д., українські агропромислові підприємства працюють дуже добре. Але ситуація могла б бути набагато кращою як для сільськогосподарських підприємств, так і для країни.

Україна втрачає мільярди доларів щороку через неефективне управління сільським господарством та слабку аграрну політику. Сільськогосподарський сектор української економіки може бути набагато більшим і потужнішим, навіть може допомогти диверсифікувати енергетичну потребу країни в імпорті нафти та природного газу в умовах зростання цін на ці ресурси.

Настав час наздогнати втрачені можливості, наприклад, скоротити потреби в імпорті м’яса через нарощування національного виробництва та перетворення України на одного з найбільших експортерів м’яса та м’ясних продуктів. Крім того, якщо належним чином будуть проведені реформи, Україна могла б збільшити обсяги виробництва зернових та олійних культур на 50%, ставши при цьому значним за вагою експортером молока та свіжих продуктів. Це може поставити економіку країни, орієнтовану на експорт сталі, на більш міцну основу.

І досягти цього можна! Все, що потрібно, це замінити популізм на солідну дозу політичної волі для підтримки чіткої стратегії та розумні люди в управлінні.

Хтось з кандидатів в Президенти готовий це підтримати?

Андрій Ярмак
Kyiv Post

Переклад УАК

[Примітка Kyiv Post:] Андрій Ярмак є незалежним експертом з проблем агробізнесу. Він працював над питаннями розвитку сільського господарства в 10 країнах світу, виступаючи в якості консультанта сільськогосподарських підприємств України і має розвинуті системи ринкової інформації. Контактна іформація andriy.yarmak@gmail.com.